Цирк, що ж ховається в шатрі за масками…?

Друга частина детективу, як на мене, вийшла набагато сильнішою за першу частину.

Розповідь йде від імені Вілл Паркер, асистентки Ліліан Пентекост детективки, жінки з блискучим інтелектом, але слабким здоров’ям. Вони працюють разом у Нью-Йорку у 1940-х.

У цій частині дуже круто розкриваються героїні.

Вілл тут не просто помічниця, яка спостерігає вона повноцінний голос історії. Вона стала ще більш розкутою та іронічною, більш прямою. Її циркове минуле це лише фон, який інколи відлунюється; вона переросла все це і тепер окріпла, і це частина її характеру, яка впливає на рішення і реакції. Вона не намагається бути зручною вона жива, вона з характером.

Ліліан, навпаки, стає ще холоднішою і ще більш стриманою, та в цій частині більше розкривають її слабкі сторони. Вона не просто мозок усіх справ вона жінка, яка постійно балансує між контролем і власною фізичною слабкістю.

Їхній дует це партнерство, де їхні протилежності балансують увесь потік слідства.

Жінки беруться за справу, яка стає дуже особистою: убито колишню колегу Вілл по цирку дівчину, яка виступала з номером «татуйована диво-жінка». Це не може бути далеким, а саме надає історії емоцій, бо це вже не просто робота… Єдиний підозрюваний  Валентин, метальник ножів. Та чи дійсно він вбивця?

Книга дуже атмосферна, ця загадковість із цирком на мене подіяла. Цирк тут не декорація чи розвага це окремий світ зі своїми правилами, де кожен має таємниці.
Піднято також важливі питання зміна епох та занепад мандрівних цирків. Ветерани війни, маленькі міста, люди, які опинилися в цирку не через мрії, а з необхідності.

Дуже незвична історія, емоційна і тримається на сильному дуеті детективок. 

Кінцівка не просто знайдено вбивцю і готово, тут набагато глибше суміш страху і бажання вирватися з ролі яку навʼязало життя в цирку і для Вілл це закриття частини минулого…