Де проходить межа між інтересом і одержимістю ?

Ця історія грає на дуже сучасному страху й водночас одержимості нашому інтересу до true crime . І робить це так, що інколи стає незручно, але відірватись всеодно складно. 

Історія починається з Ханни тридцятирічної жінки, яка переживає емоційний спад і знаходить розраду у листуванні з чоловіком, звинуваченим у серійних вбивствах. Спершу це виглядає як спосіб випустити напругу, але дуже швидко межа між цікавістю, залежністю і сомаоибманом починає старатися. Діла сюжет рухається через суд, фанатське середовище навколо справи і небезпечну близькість до людини, яка може бути або невинною, або надзвичайно переконливою маніпуляцією. 

Сильна сторона книги не розслідування як таке, а психологія. Ханна не класична детективка і не наївна жертва, вона суперечлива, різка, іноді нелогічна, але саме це надає їй «цікавинки» і робить живою . Через її образ  авторка показує, як легко цікавість може перетворитися на залежність, особливо коли йдеться про злочини , які ми звикли сприймати як контент. 

Окремо хочеться відзначити тему true crime культури, історія непомітно ставить питання, чому нас так приваблюють історії про серійних убивць, і де проходить межа між інтересом і фанатизмом. Тут є сатира, і чорний гумор, і відчуття легкого дискомфорту, яке тримається до кінця. 

Окремо працює тема true crime-культури: роман непомітно ставить питання, чому нас так приваблюють історії про серійних убивць, і де проходить межа між інтересом і одержимістю. Тут є і сатира, і чорний гумор, і відчуття легкого дискомфорту, яке тримається до кінця.

Найслабше місце це часом передбачувані сюжетні повороти та певна емоційне перебільшення подій. Але це компенсується темпом і атмосферою постійної напруги. 

Це темний, іронічний і психологічно чіпкий детектив/трилер, про те як легко втратити контроль, коли занадто близько підходиш до зла, навіть просто через екран або листи.