"Немає значення скільки разів тебе зіб'ють, - важливо те скільки разів ти станеш".

Захоплива документальна історія про команду веслярів зі Сіетла, які здобули перемогу на Олімпійських іграх у 1936 році в Берліні.
Це розповідь про звичайних хлопців з глибинки, про їхню дружбу, про їхнє становлення як команди, про команду яка працює синхронно як єдиний живий організм, це історія про вимогливі жорсткі тренування, про зусилля, які доводиться прикласти, щоб отримати бажаний результат перемоги.

Найбільше вразив метод підходу тренера до роботи з хлопцями: кожному хлопцеві поодинці він вселив у голову думку, нібито веслувальник не гідний місця у команді. Кожен з них тренувався, відрацьовував, був вимогливим до себе та жив із думкою не підвести команду, вважаючи себе найслабшим елементом команди. Вже з роками все з'ясувалося, але саме такий підхід не дозволив хлопцям зазнатися, а воз'єднатися в єдину команду.

Здобувши перемогу у Штатах, хлопці відправляються представляти свою країну на Олімпіаді у Берліні. Туди, де вже Гітлер виношував у своїх планах розпочати світову війну, але створив ілюзію для світу про гостунну, миролюбну та відкриту Німеччину. Під заглушливі вигуки "Дойчленд" та в присутності самого Гітлера, герої перемагають на змаганнях.

І нібито історія закінчується захоплюючою перемогою, але в самому епілозі автор книги наголосив: "Через кілька днів після церемонії закриття Олімпійських ігор 1936 року нацисти знову взялись за переслідування німецьких євреїв та інших націй, над якими, як вважали були вищими, із дикою і невблаганною мстивістю"...