До сліз

Нічого не знала про Шмітта до 2018 року. Так сталося, що доля занесла мене в Херсон, де в місцевому університеті відбувався конкурс студентських наукових робіт. Доки моя студентка захищалася, я блукала університетом і знайшла книжкову крамницю. Там мені рекомендували Шмітта та його твір «Оскар і рожева пані». Конкурс мав тривати декілька днів, тож невелика повість мала зробити мій вечір веселішим. Однак насправді вийшло так, що я плакала. Я плакала весь час, коли читала повість. І причина полягає не лише в ідеї твору - останніх днях смертельно хворого хлопчика Оскара та його щоденника. Не лише в описі дійсно міцних стосунків між хворим хлопчиком і рожевою пані. А й у стилі французького письменника, який пише лаконічно, невеликими реченнями, однак настільки влучно, що ти не можеш не відреагувати. Стародавні греки говорили про катарсис. Після прочитання Шмітта настання катарсису є неминучим.