Довідник: "за" і "проти"

Коли береш до рук черговий довідник з історії, завжди є певні очікування. Особливо якщо на обкладинці написано, що це для школярів і студентів. Тож я вирішив детально познайомитися з роботою Губарева.

Перше, що впадає в око - автор справді намагався охопити величезний обсяг матеріалу. Від давніх цивілізацій до подій XX століття - все викладено послідовно та хронологічно. Є зручні таблиці, чіткі дати, короткі довідки про історичних діячів. Коли потрібно швидко знайти якусь конкретну інформацію, наприклад, коли правив той чи інший монарх, довідник справляється з завданням.

Однак радість від знайомства швидко змінилася розчаруванням. Головна проблема -  довідник подає лише голі факти: дати, імена, події, але жодного пояснення, чому це сталося. Візьмемо, наприклад, Французьку революцію. Описано хід подій, але не розкрито соціально-економічні причини, не показано, які процеси в суспільстві до неї призвели. Для сучасного учня це справжня біда. Зараз на іспитах перевіряють не здатність запам'ятати дати, а вміння аналізувати, встановлювати зв'язки між подіями, робити висновки. Цей довідник таким навичкам не навчить. Ще одна річ, яка дратує - відчутний відбиток радянської історичної школи. Деякі оцінки й формулювання виглядають застарілими. Історія подається як рух до прогресу, як лінійний розвиток. Сучасна наука від таких спрощень давно відмовилася.

Серйозна претензія - євроцентричність викладу. Азія, Африка, Америка представлені дуже фрагментарно, наче вони були лише декораціями для європейської історії. А де ж багата історія Китаю, індійської цивілізації, ісламського світу? Це ж не периферія всесвітньої історії!

Отож, довідник Губарєва можна тримати на полиці як довідковий матеріал, але робити його основою навчання не варто. Історія - занадто складна наука, щоб поміститися в один том сухих фактів.