Так сталося, що цю книгу я прочитала після перегляду фільму. Однозначно можу стверджувати, що стрічка є сильнішою, а акторська гра Ніколсона максимально розкрила образ головного героя. Сама оповідь у книзі не є такою психологічно важкою, наскільки важким є фільм. Навпаки, спершу навіть здається, що це легке чтиво без особливої глибини. Вже ближче до середини книги усвідомлюєш, що в цій лікарні не все так однозначно, що не просто так індіанець видає себе за німого і що головна сестра - геть не мила. Напевно, Кен Кізі й обрав такий легкий спосіб оповіді, аби наприкінці зробити свою історію максимально драматичною.