Джено у пошуках батьків

Колись давно, років з пʼятнадцять точно назад, цю книгу подарували моїй сестрі. Тоді Муні Вітчер була дуже популярною серед молодших школярів і підлітків, хоча кожен том її історій - то мінімум сторінок 400-450. Однак якісний друк, тверда обкладинка роблять процес читання дійсно приємним, хоча зміст книги - то далеко не Гаррі Поттер. Я, власне, перші 150 сторінок проковтнула за день. А от наступні сторінки читала десь півтора тижня. Не дуже цікаво, затягнуто, нелогічно. І врешті нам доведеться читати продовження, бо місію з пошуку батьків не виконано. Це такий собі італійський Гаррі Поттер, тільки без окулярів, із кучерями та смаглявим обличчям. І без чарівної палички. Не настільки ерудований, але добрий. І він теж любить сліпу дівчинку. І теж опиняється у школі своєрідних чаклунів, радше - екстрасенсів. І там теж є своєрідний Волдеморт, тільки то німець Ятто фон Цантар. Якщо коротко, то хлопчик Джено живе-собі в італійському містечку із дядечкою-лікарем у старенькому домі, навчається поганенько і не має друзів. Одинадцять років тому зникли його батьки, він думав, що вони померли. Але ні. Якось вночі Джено побачив над сусіднім домом величезну Чорну Печатку, з якої вийшла загадкова старенька пані. Ця пані - маг з іншого виміру, викладачка у чарівній школі. Вона є француженкою, яка одинадцять років тому брала участь у викраденні його батьків, тож вони живі. Але батьки були хіміками і винайшли клонафорт - речовину, що розширяє мозок. Головний маг-німець викрав батьків, бо вони становили небезпеку, Джено ж не забрали, бо дядько попросив залишити йому немовлятко. Однак хлопчик із материнським молоком теж міг прийняти клонафорт. Одним словом, ця француженка пані Крікен забирає хлопчика до своєї магічної школи, де він має розвинути свої екстрасенсорні здібності та знайти батьків. А потрапити в інший вимір можна через Чорну Печатку. У школі в іншому вимірі в Джено зʼявляється декілька друзів, зокрема сліпа дівчинка з Фінляндії Суомі, хлопчик з народу сіу, та ворогів, як-от діти з Японії, Польщі, США. Частина викладачів (теж інтернаціональна команда) на боці Джено і мадам Крікен, частина - за фон Цантара. Тут іще зʼявляється хлопчик Рено, якого оберігає німець і який теж має круті екстрасенсорні здібності, але до якого Джено відчуває симпатію (потім виявиться, що то його брат). Ще й сокіл прийде на допомогу і буде надсилати свої послання кровʼю. Нібито все круто. Однак трохи нелогічно. Надто багато секретних слів і паролів, незрозуміло, для чого німець захотів навчати Джено у своїй школі (простіше було б вбити його), незрозуміло, як мадам Крікен втекла і чому опинився у трансі хлопчик-індіанець. Можливо, через цю зарозумілість моя сестра ледь дочитала тільки перший том. Побачимо, чи зможу я читати далі, однак бажання дізнатися, де ж заховав Цантар батьків Джено в мене чомусь особливого нема.