Джентльмен-грабіжник, підліток-геній та замок із секретом

Сюжет обертається навколо легендарної Пустої голки - скелі в Етрета, яка виявляється не просто природним дивом, а гігантським сейфом французьких монархів. Люпен, як завжди, краде шедеври і зникає в нікуди. Але цього разу йому протистоїть не старий добрий інспектор Ганімар, а юний ліцеїст Ісидор Ботреле. Цей підліток з мізками комп'ютера (в епоху, коли їх ще не вигадали) починає розплутувати справу, в якій пасує вся поліція Франції.

Те, за що оглядачі століттями співають дифірамби цій книзі - це її атмосфера. Леблан майстерно поєднує реальну географію та історію з абсолютною фантасмагорією. Битва між Люпеном та Ботреле - це не мордобій, а вишукана гра в шахи. Читати про те, як юнак крок за кроком дешифрує стародавні манускрипти і вираховує логіку джентльмена-грабіжника, дійсно цікаво. Це ідеальний приклад «комфортного читання», де злочин виглядає як театральна вистава, а не як брудна кримінальна хроніка.

А тепер приберемо захоплені вигуки про «класику на всі часи» і подивимося на все реально:
Люпен у Леблана - це не просто людина, це фактично напівбог. Він знає все, він всюдисущий, у нього завжди в кишені знайдеться саме той ключ або саме та маска. Коли автор не знає, як витягти героя з халепи, він просто дарує йому чергове «фантастичне везіння». Це вбиває відчуття реальної небезпеки.
Леблан продовжує свою досить дріб'язкову вендетту проти Конан Дойла, виставляючи Шерлока (під ім'ям Херлок Шолмс) повним ідіотом і самовпевненим невдахою. Це виглядає не як тонка пародія, а як образа, яка тільки псує смак тексту. Замість епічного зіткнення двох титанів ми бачимо, як автор просто підігрує своєму улюбленцю.
Ідея, що школяр може переграти професійних злочинців і детективів лише тому, що він «свіжий розум», виглядає вкрай наївно навіть для початку XX століття. Його дедуктивні висновки іноді базуються на таких слабких припущеннях, що в реальному житті він би не знайшов навіть власні шкарпетки в кімнаті.

«Пуста голка» - це чудовий історичний квест, але дуже посередній детектив з точки зору логіки. Книгу варто сприймати як казку про супергероя епохи бель-епок, а не як серйозне розслідування.