Якщо у зимову пору вам захочеться теплих історій - ласкаво запрошую вас до читання англійської класичної літератури.

Ця повість - чудовий опис епохи вікторіанської доби.
Не тієї його частини, яку передали у своїй творчості Джейн Остін чи сестри Бронте, а набагато прозаїчної, в якій існувало більшість населення Британії XIX століття, де головною проблемою було виживання серед злиднів.

Це насамперед соціальна повість, яка відноситься до літератури для дітей, але проблеми, які розкриваються у ній зовсім не дитячі. Тому дорослі байдужими не залишаться теж. Головною перевагою цієї книги є атмосферність, коли здавалося несуттєве стає важливим і навпаки, вигадане постає нормальною частиною реальності. Основний акцент зроблено на відображенні життя Лондона того часу, на класову нерівність, сирітство, експлуатацію дитячої праці, робітничі будинки.

Головний герой Джиммі - це збірний образ всіх бідних "маленьких обірванців", котрі із ранього дитинства не знають ані ласки, ані радости, котрі поневіряються в холодних і тісних комірчинах поруч із палацами багачів. Та попри злість, несправедливість, підступність, підлість і мерзеність цього світу, попри найскрутніші моменти свого життя такі "маленькі обірванці" як Джиммі не втрачають бадьорости та віри в краще майбутнє.

Книга на різних етапах прочитання викликає різні емоції: від почуття несправедливості до жалості, що від цього не соромно й сльозу пустити. Тут можна було б провести паралель із "Олівером Твістом" Чарльза Діккенса, проте не варто. Книги хоч і схожі, але концепція у них різна. І дуже дивно, що книга Ґрінвуда зовсім не відома, у порівнянні з іншими книгами схожої тематики. Адже ця історія справді здатна багато чого навчити дитину, розповісти як навколишній світ може бути ворожий, і що цього не варто боятися, бо у світі є речі, які руйнують той суворий і безжальний світ.