Головний девіз цієї історії - якби не було зле, якими б гнітючими не були моменти, попри все - треба вміти радіти життю. І справді, погляд на світ з оптимізтичного фокусу рятував ментальне здоров'я багатьох людей. Особливо у тяжкі часи.

Хтось скаже, що це наївна дитяча історія. Але людству відомі щонайменше декілька випадків, коли саме їхній оптимізм зумів їм вистояти в умовах пекла. Мова про нацистські табори, про жертви Голокосту. Про цю "поліаннівську" теорію в жорстоких умовах перебування у таборах смерті розказали у своїх книгах Віктор Франкл "Людина в пошуках справжнього сенсу", Едіт Еґер "Вибір" та Борис Пахор "Важка весна".

Так, книга Елеонор Портер - дитяча. Тому і з дорослого бачення хотілося б змістити вектор до юного читача. Головна героїня однойменного твору "Поліанна", знаходить у кожному моменті життя позитив, що й доводить, що кожному з нас слід повчитися радіти життю у неї! Дівчинка - чудовий приклад того, що жодні труднощі життя не можуть зламати людину.

Всім дорослим притаманно помічати моменти як радіють діти: щиро, з відкритими душею та серцем. Вони, на відміну від дорослих, завжди готові запустити щастя у життя. А вже, доросліючи з віком, така особливість з стирається. І дорослі не вміють так щиро радіти життю, бачити в моментах щастя, а серед негативу, сірості та буденності віднадходити щось прекрасне.

Вважаю, що цю книгу необхідно читати ще в дитячому віці, щоб дорослішаючи завжди пам'ятати - аби було менше негативу в житті, у всьому слід вбачати добро і будувати своє майбутнє на втішних моментах.