Впродовж десятки років українцям забороняли говорити про те, що сталося.

Тепер вже знаємо, що це була політика Сталіна: знищення голодом цілої нації.
Наймасовішим за кількістю смертей став голодомор 1932-1933рр. Штучний, ретельно спланований голодомор, щоб приборкати та "радянізувати" Україну.

Провідників голоду було чимало. І щоб розуміти їх причини авторка у своїх дослідженнях повертається до початків радянщини - революції 1917р., опрацьовуюючи кожну подію.

《Людина, що страждає від голоду, занадто слабка для боротьби. Голод повністю вбиває здатність до опору》

Страшно читати про жорстокий сталінський режим: спустошені владою від продовольства села, доводили людей до розпачу. Втрачаючи глузд, люди почали їсти людей, батьки своїх же дітей.

Виморення голодом стало кінцем українізації. Після 33-го року на родючі українські ґрунти та на відбудову промисловості переїхали мільйони росіян. А у повоєнний час ніхто вже не пам'ятав іншої України.

Сумно, бо про ідеологію расової ненависті, яку сповідував гітлерівський режим довідався увесь світ. Вбивство 6 млн.євреїв нацистами, засуджено міжнародним трибуналом, і визнано геноцидом. А тоталітарний сталінський режим офіційно так і не був осуджений. Десятиліттями приховувалася правда. Голоси з минулого мільйонів заморених голодом жертв так і не почутті на міжнародному рівні.

Люди померли, але народ вижив. Пам'ять про голод була заборонена, але сьогодні українці говорять про своє минуле.

Пам'ятаймо завжди! Бо ті, кому байдужа історія свого народу, хто не відчуває жодної громадянської відповідальності, навряд чи зроблять життя в країні кращим.

Енн Епплбом у своїй книзі трактує, що всі події, починаючи від приходу радянської влади (масові репресії української інтелігенції, Голодомор...) мають відношення до останніх подій - це і є першопричини теперішніх українсько-російських відносин. Своєю агресією Росія об'єднала українську націю, як ніколи. Цього найбільше боявся Сталін.