Зріз повоєнного суспільства Німеччини очима клоуна. Очима митця, якому вдавалось побачити набагато більше за інших, а передавши свої відчуття огиди та втоми від споглядання на тодішню дійсність, досконало відтворити добу.

Генріх Белль відтворює добу, коли німці як "безпосередні очевидці" відхрещувалися та відверталися від приналежності до минулого, будували своє майбутнє на попелищі убuтuх мільйонів життів, але так і не змогли віднайти себе у теперішньому часі. Це доба, коли німецьке суспільство як могло так викручувалося та маскувалося. І лише під замаскованим гримом одного клоуна заховалася справжня людська природа, він єдиний, хто не одягнув маску лицемірства в повоєнній Німеччині. А справжній грим накладав на обличчя виключно для того аби приховати свою меланхолію.

Дія роману відбувається протягом другої половини лише одного дня,  прожитого головним персонажем Гансом Шніром та побудована на його спогадах. Символічно, що настанням вечора письменник таким чином підкреслює занепад у суспільстві та наближення неминучого настання пітьми.

Ганс не підлаштовуються під оточення, а намагається бути самим собою, і через своє гнівне та критичне ставлення до сучасності поступово втрачає роботу, кохання, щастя... Збагнувши пов'язаність своєї заможної родини вугільних магнатів до нацизму, він обриває свої родинні зв'язки. Він не пробачає матері загибель своєї сестри, того з якою вона легкістю відправивила дочку помирати. Все колишнє оточення - літературні, військові, релігійні діячі (тут особливі закиди в сторону католицтва) - всі стали для нього кам'яяною стіною. Зрікаючись минулого, він обирає своїм ремеслом зневажувану в суспільстві мандрівну та бездомну професію клоуна. Ця професія дає йому змогу висміяти "сильних світу цього", тому з ним нещадно розправляються, ізолюють та позбавляють роботи.

Але й  в романі не слід шукати атеїстичного задуму, швидше автор використав такий специфічний ляпас у сторону "богослужителів" та політиків. Та в принципі, весь твір і є спроба людини, скинутої на саме дно, зрозуміти все огидне, що оточувало його протягом життя і що зрештою і завело його на дно "стічної канави".