Один день життя із життя клоуна-самітника, у якого в очах біль втрати, розчарування в близьких людях, у суспільстві загалом та внутрішній бунт проти лицемірства в світі.

Один день насичених спогадів, у якому головний персонаж роздумує про несправедливість світу цього. Фактично він єдиний, хто може дозволити собі одягнути маску, метафорично - все його оточення в масках, лише у нього одного оголена душа. Він знімає нап'яті маски з всіх - релігійних діячів, які в часи війни відверталися від нацистських злочинів, із підриємців, які творили процвітаючий бізнес під час Другої світової, проти політиків, які швидко після поразки змінили своє відношення до нацизму.

Читаєш книгу, і ніби проживаєш історію головного героя, ніби бачиш зріз повоєнного німецького суспільства зі всіма його гріхами минулого, але направду не розумієш: чому увесь бунт він тримав у собі? Очевидно, що катарсис у цій книзі не настане, і від того ще більш сумно.

Книгу рекомендую тим, хто любить порефлексувати на тему долі однієї людини поза системою.