Пер Ґінт

Головний герой не типовий персонаж драматичного твору. Він водночас жалюгідний і величний, комічний і трагічний. Його життя — це постійна втеча: від обов’язку, від правди, від себе самого. Це твір про самозакоханість, яка з часом перетворюється на самотність. Про людину, яка все життя шукала легкого шляху, але врешті-решт змушена відповісти на найстрашніше питання: «А чи жив я взагалі?» Ібсен не пропонує читачеві розради. Через гротеск, іронію, символи, фантастичні епізоди й суто реальні болі, автор веде нас до думки: справжнє життя починається лише тоді, коли людина приймає свою недосконалість і відповідальність. Мова Ібсена — багатошарова, поетична, із пряним присмаком норвезького фольклору. Вона звучить, мов музика: то різко, то ніжно, то з іронією, то з молитвою.