Гонка зі смертю

У третій книзі - «Кінець зміни» - Стівен Кінг робить те, на що ми всі підсвідомо чекали. Він бере цю абсолютно реалістичну, жорстку поліцейську історію і плавно, але невідворотно впорскує в неї свою фірмову містику. Якщо перша книга була трилером, а друга - драмою про одержимість, то фінал - це класичний, темний і параноїдальний кінгівський горор.

Маніяк Брейді Гартсфілд, здавалося б, абсолютно безнадійний «овоч». Він роками лежить у палаті для пацієнтів із тяжкими травмами мозку, дивиться в одну точку і не реагує ні на що. Медики впевнені, що його свідомість назавжди згасла.
Але раптом у місті стається серія дуже дивних і моторошних самогубств. І найстрашніше - жертвами стають саме ті люди, які колись вижили в тій кривавій м'ясорубці під колесами сірого «Мерседеса».
Білл Годжес, який разом із Голлі Гібні тепер керує приватним детективним агентством «Що впало, те пропало», починає копати. Під час розслідування вони стикаються з чимось таким, що виходить за межі здорового глузду і не вписується в жодні поліцейські протоколи. Зло набуло нової, вкрай химерної форми. А щоб ставки були максимальними, старий Годжес стикається з найважчим особистим випробуванням у своєму житті, яке змушує його переоцінити час, що йому залишився. 

Перехід від суто кримінального процедуралу до похмурої містики зроблений настільки безшовно, що ти віриш у це з перших сторінок. Кінг розкішно грає на нашому підсвідомому страху перед повсякденними речами. Він перетворює сучасні технології на інструмент для психологічного терору, створюючи дуже моторошну метафору нашої залежності від гаджетів.