Ігри з долями

Коротше, бро, якщо ти думав, що історія про дівчинку, яка перевдягається пацаном і йде воювати, - це тупо діснеївська «Мулан» із пісеньками і кумедним дракончиком, то Шеллі Паркер-Чан у книзі «Та, що стала сонцем» бере цей шаблон і просто розносить його в друзки. Це максимально даркове, жорстке і амбітне історичне фентезі чи радше альтернативна історія про Китай 14 століття, де всі виживають як можуть.

Залітаємо в сюжет: 1345 рік, країна під монгольською окупацією, всюди голод, злидні і повна габела. Є брат і сестра. Батько-віщун каже, що на брата чекає велика доля, а на сестру - нуль, порожнеча, просто пил. Але коли на їхнє село нападають, брат тупо здається, ламається і вмирає від виснаження. І тут сестра видає головний твіст: «Окей, якщо він не хоче свою велику долю, вона тепер моя». Вона забирає його ім'я - Чжу Чунба, стрижеться під нуль і йде в чоловічий монастир, щоб просто не здохнути з голоду. А потім цей двіж закручується так, що вона залітає в епічне повстання Червоних пов'язок і починає свій шлях до імператорського трону.
І головна фішка в тому, що Чжу - взагалі не класична ідеальна героїня. Її жага до виживання і влади - це просто імба. Вона готова брехати, маніпулювати і йти по трупах, вигризаючи своє місце під сонцем. Паралельно ми бачимо ще одного лютого персонажа - монгольського генерала Оуяна, якого в дитинстві зробили євнухом і вбили його сім'ю. Оуян служить своїм же ворогам, виношуючи план жорсткої помсти. Вони з Чжу ніби віддзеркалюють одне одного, і їхні сюжетні лінії - це суцільне скло і максимальний психологічний напряг.
Крутяк в тому, що тут немає чіткого поділу на добрих і поганих, всі персонажі роблять люту діч заради амбіцій. Це історія про те, що іноді доля не дається згори, її треба буквально вирвати з м'ясом із рук всесвіту.