Том пройшов жахіття Першої світової війни. Він повністю самотній, бо порвав стосунки з батьками і братом. Він погодився на роботу наглядачем маяка на далекому віддаленому острові. Ізабель випадково познайомилася з ним під час його перебування в маленькому містечку Партаґез і закохалася в нього. Вони одружилися і перебралися на острів. Ізабель мріяла про дітей, але три вагітності закінчилися викиднями. Одного дня до острова прибило човен з мертвим чоловіком і немовлям. Том зобов'язаний був повідомити про знахідку, та Ізабель ублагала його не робити цього, адже найімовірніше мати загинула - дитина була загорнута в жіночу кофту. Дівчинка росте, їй уже чотири. Вона обожнює жити на самотньому острові, любить плавати, вдивлятися з маяка вдалину, зустрічати катер з припасами щотри місяці. Якось під час візиту в Партаґез Том і Ізабель довідуються про Ханну, жінку, яка несповна розуму, бо її чоловіка і дитину поглинув океан, але вона не вірить в це і просить усіх знайти її сім'ю. До неї ставляться поблажливо і ніхто не дослухається всерйоз. Тома починають мучити докори сумління і незабаром Ханна про все довідається. І дівчинку починають ділити дві сім'ї.
 

Роман виявився набагато глибшим, ніж я очікувала. Авторці вдалося розкрити перед читачем цілу низку проблем. Як це - жити самітником на віддаленому безлюдному острові, де ні магазинів, ні друзів, ні лікарів, ні телефону, лише океан, маяк і мартини. Як це - втрачати вагітність за вагітністю, і врешті втратити надію. Як це - отримати дарунок небес, чудове немовля, яке нікому не потрібне, і ростити його як власну дитину. Як це - мучитися докорами сумління, втратити сон і апетит, і розуміти, що твоє щастя збудоване на брехні і нещасті іншої людини. Як це - втратити всю сім'ю, щастя, надію, і не могти змиритися з цим. Як це - мусити віддати любу, пещену, дорогу дитину, і розуміти, що вона втрачена для тебе назавжди. Як це - отримати дитину, яку вважала втраченою, і яка тебе ненавидить всією душею, відмовляється їсти, втікає з дому; постати перед страшним вибором - віддати її тим, кого вона вважає батьками чи залишити у себе і щоразу марно намагатися до неї достукатися. Як це - бути цією дитиною, яку відірвали від батьків, від тепла і затишку, від усього знайомого і звичного і віддали чужим людям, які називають тебе чужим іменем і не дають бачити маму і тата. Як шкода, що дитина стала жертвою таких обставин, було дуже важко читати, як її забирали від названих батьків. Коли читала, була на стороні Тома і Ізабель, але потім замислилася і поміняла думку. Звісно, вони її виховали і прихистили, але походження дитини доведене і вона має рідних, як би жорстоко це не було.

Тому ця історія наврядчи когось лишить байдужим. Оцінка 5 з 5