Кентервільський привид

Це іронічна історія про зустріч двох світів: старого англійського аристократизму і практичного самовпевненого американського раціоналізму. Але під шаром гумору та гри з жанром готичної новели ховається історія про втому, провину, самотність і надію на прощення. Вайлд вибудовує сюжет у якому привид не страшна істота, а змучений роллю, яку йому нав’язали. Він прив’язаний до свого минулого, приречений вічно розігрувати сцену жаху перед людьми, що більше не бояться. Нові мешканці маєтку не вражені ані закривавленими плямами, ані ланцюгами, що гримлять ночами. Вони реагують практично, з гумором, із повною впевненістю в тому, що на кожну проблему є засіб. І саме ця байдужість розкриває справжню суть привида — не зловісну, а вразливу. Стиль Вайлда тут особливо витончений: він грає з очікуваннями, перевертає жанрові рамки.