З цієї книги я почала невдале знайомство зі Стівеном Кінгом. Багато хто радить цю історію для початку, але мені здається, що вона буде тяжкуватою, хоча можливо так вийшло через те, що я розпочала читання в цілому з неї, а Кінг не дуже простий автор.

Коли родина Кридів переїхала до маленького містечка у новий і просторий будинок, який знаходиться біля густого лісу, то навіть уявити не могла, що поруч знаходиться старовинне індіанське кладовище, про яке ходять безліч різноманітних легенд.
Через час трапляється біда: котик Черч гине під колесами автомобіля, тому батько вирішує його поховати на цьому кладовищі, адже кажуть, що поховані там мають змогу повертатись. І вранці кіт дійсно опиняється вдома, але іноді мертвим краще залишатись у могилах.

Сюжет сам по собі колоритний та ідея просто неймовірно крута, але, на жаль, ця історія не для мене. Моторошна атмосфера, але вона взагалі не навіяла в мені страх. Я бачила багато відгуків на рахунок того, що після прочитання читачі боялись спати без світла, кожен шорох їх лякав, але я гадки не маю, що могло в цій книгі таке викликати. Ну от чесно. Я прочитала достатньо різних книжок з моторошним сюжетом, але мені ніколи не було після цього страшно. Ну це ж звичайні історії.

Але я +- розумію, чому ця історія подобається багатьом.