Коли село краще за Іспанію

Всеволод Нестайко написав книжку, яка доводить: не обов'язково їхати в Іспанію, щоб стати тореадором. Достатньо жити у Васюківці і мати буйну фантазію. А ще краще мати друга Яву, який завжди підкине ідею, від якої батьки хапаються за серце.

Якщо ви думаєте, що дітям у селі нудно, то ви не читали цю книжку. Тут хлопці перетворюють звичайну корову на "лютого іспанського бика", город - на арену для корриди, а себе - на відважних тореадорів. Спойлер: корова не в захваті від такої ролі.

Робінзон Кукурузо - це окрема історія. Коли твій друг каже: "Давай пограємо в Робінзона Крузо на острові!", то "нормальні" діти граються біля ставка. Але Павлуша та Ява вирішують зробити це по-справжньому: з наметом, вогнищем і майже справжньою катастрофою.

Нестайко пише так, що ти згадуєш своє дитинство і найбільше ті ідіотські, але геніальні ідеї, які здавалися божевільними дорослим, та попри це  були найкращими пригодами твого життя. Ти був щасливий в моменти, коли палиця була мечем, коробка з-під холодильника – кораблем, а двір – цілим всесвітом.

Доречі, батьки в книжці – окремий вид комедії. Вони намагаються зрозуміти логіку своїх дітей, але це як намагатися зрозуміти квантову фізику, маючи лише лопату і зошит з ручкою.

Читати "Тореадорів" -  як повернутися в дитинство на кілька годин, коли все просто, коли пригоди чекають за рогом, а найбільша проблема - як пояснити мамі, чому ти весь у бруді і чому корова тікає світ за очі, як тільки  ти потрапляєш в її поле зору. 

Тому, ця книжка на всі часи, адже навіть в епоху зумерів і "цифрових аборигенів" діти завжди будуть вигадувати щось безглузде і чудове одночасно!