Команда мрії

«Вершини нерозважливості» - це той випадок, коли друга частина не просто тримає планку, а з розгону перевертає ігровий стіл. Якщо в першій книзі ми лише знайомилися з повільним згасанням чужого світу, то тут таймер апокаліпсису починає відраховувати останні хвилини. І рятувати планету випадає найбільш нетиповій і абсурдній команді, яку тільки можна уявити.

Автор збирає разом абсолютно непоєднуваних персонажів: прагматичного найманця, буркотливого мінотавра, пекаря-алхіміка, енергійну бабцю, гостру на язик дівчинку та вогняного пса. З погляду організації суспільства, така строката група мала б розпастися на першому ж привалі через жорсткі внутрішні конфлікти. Але Декань блискуче показує, як перед обличчям тотального знищення стираються звичні соціальні ролі. Ця компанія змушена вчитися довіряти одне одному, формуючи власне мікросуспільство на уламках світу. За їхніми гострими перепалками криється глибокий психологізм: іноді найміцніший зв'язок виникає між тими, кому просто більше нічого втрачати.
 Нам пропонують розкішні, кінематографічні сцени: від клаустрофобного виживання в стародавніх лабіринтах зі смертельними пастками і моторошними механічними павуками до епічних, масштабних баталій на цепелінах. Це густий стімпанк, приправлений темною магією. Відчуття навислої загрози пульсує в кожному розділі, бо попереду маячить неминуча зустріч з абсолютним хижаком - однокрилим драконом.
А от Сокіл-реготун байдуже ширяє в небі і йому просто по-філософськи всеодно. Могутня сутність просто ширяє в небі, майже байдуже спостерігаючи за тим, як смертні рвуть жили. Це жорстке, реалістичне нагадування: жодні вищі сили не прийдуть вирішувати кризу суспільства магічним помахом. Покладатися можна лише на власний досвід, гострий розум і плече того, хто стоїть поруч.