Кому довіряти, коли всі брешуть?

Після шалених подій попередньої книги Йоганна робить те, що зробила б будь-яка виснажена людина - бере паузу і проводить літні канікули з родиною на Майорці, намагаючись триматися якнайдалі від Адріана та загадок минулого. Вона використовує цей час не для відпочинку, а для наполегливих тренувань. І це дуже правильний хід авторок: замість того, щоб страждати через заплутані почуття, Йо вчиться брати свій небезпечний дар під контроль. Вона більше не хоче бути пасивною жертвою, яка панічно боїться кожного дотику.
А ще тут класно розкривається лінія дружби. Повернувшись до школи, Йоганна нарешті наважується відкрити свою таємницю подрузі Конні. І замість того, щоб відвернутися чи злякатися, Конні стає для неї величезною підтримкою. Це чудове нагадування, що навіть у світі магічних змов вижити наодинці майже неможливо.
Але найцікавіший детективний твіст цієї частини пов'язаний із матір'ю Йо. З'ясовується, що її щоденник - це далеко не все. Мати змогла сховати таємні послання та ключі до розгадки безпосередньо в самих спогадах! Тепер дар Йоганни перетворюється на єдиний можливий інструмент розслідування. Їй доводиться буквально пірнати в пам'ять, усвідомлюючи, що ці спроби докопатися до істини привертають увагу могутнього і дуже небезпечного ворога.
Ну і, звісно, повернення до Гамбурга означає нове зіткнення з Адріаном. Йоганна внутрішньо розривається: її тягне до хлопця, але вона все ще не має зеленого поняття, на чиєму він боці -  захищає її чи є пішаком у грі товариства мисливців. Напруга між двома фракціями: тими, хто читає спогади, і тими, хто на них полює, зростає до критичної позначки, і Йо має нарешті визначитися, з ким і проти кого вона буде боротися.