Що можна було придумати кращого на завершення літнього читання, як вибрати книжку з квітковою назвою! Саме так я і зробила. Тож моєю фінальною серпневою книжкою став роман львівської письменниці Ніки Нікалео «Квітникарка» від Видавництва "КСД".

Два роки тому я отримала в подарунок від Ніки Нікалео її роман «Брутальний лікар», який тоді якраз вийшов з друку. Роман мені сподобався, але мене здивувало, що бекграунд головної героїні описаний якось не дуже розгорнуто, фрагментарно. Складалося враження, що читач вже має знати її минуле і тому авторка не надто детально його описувала. І аж потім я дізналася, що так воно і було. Бо початок життєвої історії головної героїні був описаний в її попередньому романі, який називався «Квітникарка». Тоді я вирішила, що маю обов’язково його прочитати. І коли на книжковому аукціоні я побачила «Квітникарку» то зрозуміла, що вона має мені обов’язково дістатися.

Головна героїня обох романів молода львів’янка на ім’я Вікторія. Саме на історії її життя і побудований весь сюжет. А починається він дуже драматично. Одного весняного дня Вікторія застає у своїй спальні чоловіка Василя в обіймах коханки. Для жінки це стає шоком (ще б пак, а для кого б не стало). В стані афекту жінка опиняється на парапеті моста і лише випадок рятує її від фатального фіналу. Вікторія усвідомлює, що треба якось жити далі. А як? З Василем вона вже точно не буде разом. Але як навчитися жити без нього, якщо все подружнє життя вона була його тінню. Після заміжжя свідомо поклала на полицю свій диплом архітектора, бо вважала, що турбота про чоловіка і дитину - це її головна місія. За десятиліття такого життя Вікторія стала типовою домогосподаркою, яка світу білого не бачить. Тому питання, як дати собі раду і справитися з вихованням десятилітнього сина, постало перед Вікторією дуже гостро.

В кожній жінці закладено величезний потенціал, про який навіть вона сама іноді не здогадується. І лише екстремальні обставини здатні активізувати цю приховану енергетичну бомбу. Саме так сталося і з Вікторією. Протягом читання ми маємо можливість спостерігати, як із закритої в чотирьох стінах, знеціненої чоловіком та обтяженої побутовими проблемами жінки вона поступово перетворюється в самодостатню особистість. Вікторія активно працює, розвиває свої вміння і врешті стає висококласним фахівцем та власницею бізнесу. Внутрішній світ Вікторії теж змінюється паралельно зі змінами її способу життя. Вона стає привабливою жінкою, яка цікава чоловікам. Але після «школи життя», яку Вікторія пройшла у шлюбі з Василем, жінка не прагне нових сімейних стосунків, та й загалом до чоловіків ставиться досить упереджено. Але все змінює випадковий візит до лікаря.

Ніка Нікалео написала дуже душевний, дуже жіночий і дуже життєвий роман. Кожен, хто буде його читати однозначно знайде на сторінках щось близьке, щось таке, що колись відбулося з ним чи траплялося в його оточенні. Тому читаєш і віриш в реалістичність описаного. Ви не знайдете тут карколомних подій чи крутого екшену. Це неспішна розповідь про життя звичайних людей, таких, яких кожен день зустрічаєте поряд. Але це ще й нагадування нам, що життя мінливе. Непередбачувані ситуації, чи то добрі, чи погані, можуть статися з нами в будь-який момент. На те вони й непередбачувані! Не можна бути до всього готовим, але внутрішня сила, життєвий досвід та інтуїція можуть допомогти справитися з викликами долі та прийняти правильне рішення.

Мені дуже подобається авторський стиль Ніки Нікалео. Вона гарно володіє словом. Читання її творів приносить задоволення та заспокоєння. Ти наче медитуєш, читаючи, заколихуєш свою внутрішню тривогу чи роздратування. Та, з поваги до авторки, мушу зауважити, що в книжці присутні деякі неточності. Але це претензія більше до редактора, який не надто уважно її вичитав. Хоча, можливо, мені дісталася книжка з першого накладу і у наступних всі ці вади були виправлені.

Життя - дуже дивна штука. Ми щодня наче граємо у якусь захопливу гру, правил якої наперед не знаємо. Тож доводиться щохвилинно приймати рішення, які будуть мати вплив на результат кожного етапу цієї гри, або і її підсумку в цілому. Тому немає в житті неважливих речей. Всі події, що з нами відбуваються, люди, які зустрічаються на життєвій дорозі чи випробування, які доводиться долати, послані нам не просто так. Це алгоритм, який визначає напрямок нашого руху і його кінцеву точку.

Я раджу роман «Квітникарка» тим, чий внутрішній стан потребує позитивних емоцій та душевної рівноваги. Це, на перший погляд, легке читання покаже вам, як можна пройти шлях від стану, коли життя зайшло у глухий кут до віднайдення гармонії, щастя та любові. І ще моя порада тим, в кого на полиці стоїть, чекаючи свого часу, роман «Брутальний лікар»: знайдіть можливість прочитати перед тим «Квітникарку». Запевняю, в такій послідовності читання вся ця історія буде мати логічніший і цікавіший вигляд. А ще я смію надіятися, що колись пані Ніка напише продовження історії життя Вікторії та її брутального лікаря Сергія, бо прощатися надовго з цими героями мені не дуже хочеться.