В основі п’єси – історія молодої вродливої жінки, Нори. Вона має чоловіка і прекрасних дітей, яких любить. Дія розпочинається напередодні Різдва, коли закінчився важкий період в житті родини.
Нора, багато років тому позичила гроші на лікування свого чоловіка. Торвальд, честолюбивий та роботящий, був проти позичок, незважаючи на загрозу хвороби, тому що не хотів бути залежним від лихваря – це могло зашкодити його кар’єрі. Але Нора переконала його, що гроші залишив їй у спадок її батько. Проте, жінка не мала права підписувати векселі, тому вона поставила підпис замість батька.
Життя Хельмерів щасливе, чоловік отримує посаду керуючого банком. Безтурботна Нора з нетерпінням очікує першої зарплати чоловіка: „Це ж чудово- мати багато-багато грошей і не знати ні нужди, ні турбот”. Чоловік наголошує, що вона трішечки марнотратна, і очікує будь-якої можливості, щоб щось купити для себе і дітей.
Та ось виявилося, що Крогстад, людина, в якої Нора позичила гроші, працює в банку, директором якого, став її чоловік. Торвальд, як людина чесна, не може залишити на роботі чиновника з заплямованою репутацією. – Крогстад, свого часу, ледве уникнув суду. Проте Крогстад, який боїться втратити роботу, оскільки йому потрібно піклуватись про власних дітей, шантажує Нору, вимагаючи вплинути на рішення чоловіка.
Читач, розуміючи, що Нора вчинила нечесно стосовно чоловіка, виправдовує вчинок жінки, бо вона виконувала свій обов’язок – намагалася врятувати сім’ю і життя коханої людини. Нора зазнає подвійних страждань – від шантажу Крогстада, і від усвідомлення того, наскільки буде вражений Хельмер, який лише завдяки своїй праці, хоче домогтися впливового статусу у суспільстві, коли дізнається про „легковажний” вчинок дружини. Підсвідомо, Нора сподівається, що чоловік зрозуміє мотиви її вчинку, виправдає, а можливо, навіть, буде вдячний своїй „лялечці”, адже, вона всі ці роки відчувала докори сумління, боялася викриття і заощаджувала на собі. Але Торвальд, егоїст, який злякався за себе і свою кар’єру, його не цікавлять мотиви вчинків Нори та Крогстада.
Торвальд – боягуз, не здатний взяти на себе відповідальність, хвилюється, що його запідозрять, що він „знав про її злочин”, що він загине, через „вітрогонку”. Він вважає дружину аморальною особою, яка не має права виховувати його дітей, і погрожує їй, як злочинниці..
Однак, після відмови Крогстада від своїх планів, Хельмер знову стає люблячим чоловіком. Але Нора зрозуміла, що прожила всі ці роки з людиною, яка була їй зовсім чужою, яку вона не знає.
Для чоловіка Нора була лише „лялечкою”, яку доглядали, годували, але ніколи не сприймали серйозно, не впускали у свій внутрішній світ. Вона повинна погоджуватися з думками спочатку батька, потім, чоловіка, тому що це їм подобалося, але їх ніколи не цікавили її думки. Нора залишає чоловіка, щоб виправити несправедливість – вона хоче сама розібратися в собі.
Драма закінчується тим, що Торвальд Хельмер готовий докласти зусиль для здійснення „чуда з чудес” – змінитися настільки, щоб повернути Нору.
Ляльковий дім сімейного щастя Хельмерів руйнується тому, що він побудований не на взаємній довірі та розумінні. У цьому творі норвезький драматург Генрік. Ібсен звертається до проблеми покликання – справжнього призначення людини в цьому світі.