Людина

Доволі цікава повість, написана із діалектизмами та під певним впливом німецької мови. На відміну від письменників з Галичини (Іван Франко, Василь Стефаник, Михайло Павлик) Кобилянська читається легше. Тематика повісті відповідає ідеологічній позиції авторки, яку недаремно називали феміністкою. У вуста головної героїні Олени Ляуфлер Кобилянська по суті вкладає свої думки: жінка - це Людина, а не придаток до чоловіка; вона має право на вищу освіту, гідну оплату праці, шлюб з кохання. Такий собі соціалізм та фемінізм. Батьки шоковані поглядами дочки, натомість студент Стефан, що здобуває освіту у Швейцарії, повністю підтримує свою кохану й за два роки збирається з нею одружитися. На жаль, цього не сталося через смерть хлопця від тифу. Олена важко переживає смерть коханого, починає курити (тут створено типовий образ суфражистки із папіросою), відмовляється одружитися із заможним паном, коли її сімʼя опиняється на межі виживання, проте в селі тягне на собі все. Врешті-решт, коли матеріальний чинник перемагає, Олена таки погоджується на шлюб із нелюбом. 
Зазначу, що Кобилянська у цікавій формі передає розвиток подій - не через коментарі автора, а завдяки діалогам. Та й позиція Олени демонструється через її розмови зі Стефаном, батьками, вчителькою музики. Не сказала б, що в художньому плані повість мене зачепила: ідея твору та проблематика є потужнішими від стилю й майстерності авторки. Мені особисто не вистачило якраз погляду письменниці на героїню, її описів та оцінок. Проте твір однозначно рекомендую.