Зовсім недавно, купуючи у Видавництво «Фабула» новий ретродетектив Винничука про Марка Криловича, я докинула до кошика ще й подібну за жанром книжку «Дим і попіл», на яку перед цим читала дуже схвальний відгук. Та коли взяла до рук книжку, то зрозуміла, що це третій роман серії Абіра Мухерджі, з якої два перші вже рік лежать на моїй книжковій полиці в очікуванні читання. Тому стало зрозуміло, що починати треба з першої книжки серії - «Людина, що підводиться». Тим більше, що жанр роману органічно вписувався в тематику мого червневого читання. Як і всі попередні, цей роман є серійним пригодницьким ретродетективом. Відмінність лиш у тому, що з ближніх теренів, де відбуваються події всіх попередніх, прочитаних у цьому місяці, романів, ми переносимось аж до далекої Індії.

Дія роману «Людина, що підводиться» відбувається у квітні 1919 року в Калькутті. В бідняцькому передмісті знаходять вбитим поважного англійця, радника лейтенант-губернатора Бенгалії, Александра Мак-Олі. За всіма зовнішніми ознаками виглядає так, що вбивство скоїли революціонери-терористи, які борються з панівним становищем англійців та дискримінацією корінного населення в Індії. Записка, знайдена на місці злочину, виразно підкреслює це. Але, як то кажуть, не все так однозначно. Розслідування вбивства доручають капітану Сему Віндгему, який тільки тиждень перед тим прибув у Калькутту з Англії. Тож саме він стане головним героєм не тільки цієі книжки, але й усіх наступних романів серії, яку створив Абір Мухерджі. Тому зупинюся на його образі детальніше.

Сем Віндгем - тридцятилітній молодий чоловік, якого доля закинула в колоніальну Індію. Він підписав контракт на роботу в поліції Калькутти аби втекти від душевних мук через непоправні втрати, що спіткали його у житті. Прослуживши дев’ять років у поліції Лондона, Сем опинився на фронті Великої війни. Незадовго до цього він встиг одружитися і дружина Сара була тим світлим промінчиком, який допоміг йому вижити у мороці цієї страшної бійні народів. На війні Сем втратив багато друзів та родичів, але найбільшою втратою стала смерть Сари. Про те, що кохана померла від іспанки, він дізнався вже після повернення з фронту. Світ для Сема став пустим, а життя втратило сенс. В Англії не залишилося жодної близької для нього людини. Сем топить своє горе в алкоголі та опіумному дурмані. Тож пропозиція колишнього шефа, лорда Таггарта, який обіймає посаду комісара поліції Бенгалії, видалась Віндгему досить слушною. Йому вже нічого втрачати і, можливо, якщо пощастить, в Індії він зможе втамувати свій душевний біль.

Помічником Віндгема у розслідуванні вбивства призначено сержанта Банерджі на прізвисько Не Здавайся. Так його прозвали через співзвучність його індійського імені з відповідним англійським словосполученням. Та через завзятість та наполегливість сержанта, це прізвисько дуже навіть йому пасує. Банерджі походить з багатої бенгальської родини. Він здобув освіту у Кембриджі і батьки покладали велику надію на майбутнє сина. Але замість адвокатської кар’єри чи прибуткового бізнесу Не Здавайся вибрав роботу у поліції. Серед заможних індійців такий вибір не надто вітався, адже англійську владу вони сприймали, як окупаційну і плекали надії на звільнення від імперського гніту. Та у молодого Банерджі свої мотиви.

Ось цьому, дуже колоритному тандему: світловолосому мускулистому англійцю і худому невисокому бенгальцю, випала доля працювати разом і розслідувати цілу низку злочинів. Адже, як ви розумієте, вбивством Мак-Олі все не обмежилось. На них чекали нові виклики, які до честі капітана Віндгема та сержанта Банерджі, їм вдалося успішно здолати.

«Людина, що підводиться» - це не тільки класичний детектив. Всі події відбуваються на тлі революційної боротьби індійського народу за свою незалежність від Британії. На дворі 1919-й рік, до справжньої незалежності ще цілих вісімнадцять років, але дух свободи нуртує в індійському середовищі. Розстріл англійськими військовими цивільного населення в Пенджабі і заворушення, які він спричинив, органічно вклалися у канву детективного сюжету, створеного автором.

Тут варто трохи розповісти про самого Абіра Мухерджі. Він народився в 1974 році у Шотландії в сім’ї індійських емігрантів, які переїхали з Калькутти ще до його народження. Саме прагнення розібратися в історії непростих англо-індійських стосунків початку двадцятого століття і надихнуло його взятися за написання свого першого роману «Людина, що підводиться», який потім переріс у цілу серію. На сьогодні існує вже п‘ять романів про пригоди капітана Віндгема та сержанта Банерджі, з яких чотири перекладені українською Світланою Орловою. Тож Мухерджі став продовжувачем британської детективної традиції започаткованої Артуром Конан Дойлем та Агатою Крісті. Але він, як громадянин Британії та нащадок корінного народу Індії, зміг побачити протистояння метрополії та колонії з різних точок зору.

Я дуже мало знаю про Індію, а тим паче про її колоніальний період. Тож книжки Абіра Мухерджі (а я впевнена, що читатиму романи цієї серії далі) допоможуть відхилити завісу таємничості цього екзотичного краю. «Людина, що підводиться» визнаний кращим історико-кримінальним романом 2017 року в Англії. На мою думку, це цілком заслужений титул. А для мене він ще й став гідним завершенням читання історичних детективів, якому я присвятила весь червень. Тож всім, хто любить детективні історії з нотками екзотики можу сміло радити до прочитання цю цікаву та сповнену пригод книжку. Вона стане своєрідною машиною часу, яка перенесе вас на сто років назад до далеких індійських берегів.