Автор — широко відома піснярка з Полтавщини Маруся Чурай.

Дата створення — 1650-ті роки.

Рід літератури — лірика.

За напрямом, течією — романтизм.

За жанром — пісня + елементи балади.

За тематичним різновидом — належить до соціально-побутових та має деякі ознаки історичних пісень.

Система віршування — силабічна, походить частково на силабо-тонічну.

Римування — паралельне.

Віршовий розмір — семистопний хорей.

Строфічна будова: двовірш, що розбивається на 4 рядки.

Провідні мотиви — любов під час війни, віщування загибелі, любов неньки.

Тема: козак їде у військовий похід та прощається з ненькою й милою.

Ідея — оспівування стійкості жінок, які під час війни вірно чекають додому своїх воїнів-захисників; прославляння справжньої чистої любові.

Під час створення тексту пісні авторка використала наступні художні засоби: епітети, метафори, персоніфікацію, зменшено-пестливі форми слів, анафору, тавтологію.

Композиція «Засвіт встали козаченьки»:

Експозиція — всі прокинулися дуже рано, бо цього дня проводжатимуть козака на війну;

Зав’язка — козак намагається заспокоїти хвилювання коханої дівчини;

Розвиток дії — ненька благає сина про швидке повернення, та хлопець засумнівався в своєму поверненні, бо його кінь спотикнувся, а це лиха прикмета.

Кульмінація — молодик звертається до матері з проханням ставитися до його Марусі, як до рідної дитини. Та жінка сумнівається, чи буде дівчина відноситися до неї з повагою.

Розв’язка — козак полишає рідний дім.

Змальовані події відбуваються орієнтовно в XVI-XVII сторіччях.
Сюжет пісні
Козаки та й всі, хто хвилюється за них та їхню долю, піднялися дуже рано, бо будуть виряджати їх цього дня на війну. Молодик-козак намагається заспокоїти свою милу на ім’я Маруся. А ще він говорить, щоб вона молилася за його життя та здоров’я.

Проводжаючи свою дитину у довгу мандрівку, мати каже аби він вертався, коли мине 4 тижні. Та козак розуміє, що скоро йому точно не повернутися до рідного дому. Якби хоч взагалі коли-небудь, бо його вороний спіткнувся, а це не добрий знак. Тож, хвилюючись про Марусю, він говорить матері, аби та ставилася до дівчини добре, мов до рідної. Мати сумнівається, чи зможе, бо не знає, чи буде Маруся ставитися до неї з належною повагою. Кінцівка звучить оптимістично, бо «заграв» кінь, тож, козак має надію, що вернеться таки колись до рідних та близьких людей.