Мати сіяла сон…

Борис Олійник. По-різному можна оцінювати політичні погляди цього письменника, проте я можу сказати одне: так володіти словом, відчувати його може не кожен, хто називається поетом. В його поезіях - справжні і щирі емоції і почуття, його душа та мудрість. Головною темою творів збірки є повага і любов до матері і до батьків, їх треба любити і цінувати, бо вік наш короткий. А батьки - це найцінніше, що в нас є. «Мати сіяла сон під моїм вікном», «Пісня про матір» та інші твори показують звичайну українську жінку, яка невтомно працювала все своє життя. Віддала всі сили на виховання дітей та онуків, навчила їх добру і життєвої мудрості, а тепер йде спочивати. У «Диптиху» згадано не лише повагу до батьків, яких уже нема, але й тему війни, яка багатьох не повернула, когось скалічила. Тому треба шанувати ветеранів другої світової. 
Також Олійник пише про взаємодію людини і природи, про необхідність цінувати те, що дане нам з дитинства. Різко негативно оцінює капіталізм, акцентуючи на таких вадах, як наркоманія, розпуста, крадіжки, відмова від памʼяті заради грошей. Недарма він був комуністом, причому не маскованим, а щирим, вірив в ідеали безкласового суспільства. 
У творах Бориса Олійника оспівано працю селян та вчителів, показано необхідність вміти розрізняти добро і зло, памʼятати своє коріння, пишатися тим, що ти маєш звʼязок із селом, поважати працю. Однак для мене Олійник є все-таки співцем материнства та поваги до сімейних цінностей. 
Дехто скаже, що поета читати не варто, бо його міркування є застарілими і віддають «совком». Не забуваймо, що це була людина свого часу, яка в першу чергу писала на теми, що йшли згори. Однак вічні проблеми - батьківства, кохання, дружби - залишалися в його поезії домінуючими.