Маятник Фуко

монументальний твір, що веде нас у лабіринт теорій змови, де кожна стежка — це хитросплетіння історії, міфології та чистої, нічим не підтвердженої вигадки. У самому серці цього лабіринту — троє ерудованих, але знуджених інтелектуалів. Вони — архітектори ілюзій, що, граючись, вирішують створити «План» — грандіозну змову, яка зв'яже воєдино тамплієрів, розенкрейцерів, алхімію та усі таємні знання світу. Це не просто гра, це алхімія ідей, де з порожніх слів і вигаданих зв'язків вони створюють справжнього голема, не підозрюючи, що цей монстр може прокинутися. І він прокидається. Те, що починалося як постмодерністський жарт, швидко перетворюється на смертельну реальність. «План» виходить з-під контролю, бо знаходиться той, хто вірить у нього по-справжньому. Еко майстерно показує, як легко вигаданий міф може набрати плоті, коли потрапляє в руки фанатика. Гонитва, що розгортається на сторінках книги, — це не тільки гонитва за життя, а й полювання за істиною, яка стає все більш невловимою. В центрі цього хаосу, у самому серці роману, коливається величний маятник Фуко. Він — холодний і байдужий свідок, що символізує об'єктивну наукову істину. Але його рух, здається, гойдається у такт з кожною новою безумною теорією, нагадуючи нам, що історія — це циклічний танець, що ніколи не закінчується. «Маятник Фуко» доводить: знання, позбавлене сумнівів, стає божевіллям. Це виклик для читача, подорож, що вимагає концентрації, але вона варта кожної секунди. Це пам’ятник людському розуму, що демонструє його неймовірну силу і його ж власну згубну схильність до самообману.