Мертві романтики

Авторка зіштовхує повсякденність із містичним. Тут привиди не для розваги і не щоб підштовхнути сюжет. Вони функціонують як матеріалізовані емоції, що довго не знаходили виходу. Смерть у книжці не страшило, а скоріше кордон, за яким відкривається дивна ясність. Життя — більш хаотичне, суперечливе й туманне, ніж будь-який потойбічний світ. Відчутною є тема друг шансів — не другий шанс у коханні, а другий шанс у самому житті. У сміливості знову подивитися в обличчя тому, від чого колись тік. Постон не моралізує й не підсовує простих висновків. Вона демонструє, як іноді потрібно дозволити собі бути розбитим, аби нарешті зрозуміти власну форму. «Мертві романтики» — це роман про людей, які навчилися виживати, але ще не навчилися жити.