Візьміть подвійні листочки. Спершу запишіть, коли було утворено Братсво персня. Наступне питання: з якою метою Саурон викував Єдиний Перстень? Яка тема обговорення була на зібранні Білої Ради 2857 року? Коли пав Барад-дур?
Цікаві питання, чи не так? Перегукуються з уроками історії. Це ще не було жодного питання з географії, а їх також можна задати чимало.
Саме так відчувається історія, написана Джоном Толкіном у середині минулого століття. Чому я не називаю її? Всі певно здогадались, про що мовиться. Сам автор згадував, що події відбуваються «…на іншому рівні уяви…», тому чи доцільно згадувати лише трилогію «Володар перснів», чи додати до неї «Гобіта», чи будь-які інші книги, які розгортаються у цьому нереально-чаруючому всесвіті? Ця історія настільки громіздка, що виходить за звичайні рамки осмислення книг. Вона протягнулася в часі та просторі на невідані відрізки, вона заполонила серця читачів могутньою силою, написана майже 70 років тому вона не втрачає своєї актуальності. Диво у формі та змісті.
Сюжет, як і персонажі, багатошаровий, але все відбувається навколо одної ідеї – треба знищити Єдиний Перстень, адже занадто багато біди було спричинено через його існування. Спершу гобіт Більбо вирушає у подорож із гномами, аби звільнити королівство від дракона. Під час цієї подорожі він знаходить важливий перстень. Пізніше, у трилогії, Фродо – племінник Більбо – отримає цей перстень у спадок, щоб потім із «різнорасовою» командою також вирушити у подорож, під наставництвом Гендальфа.
Це дуже дивна історія, яка будується на топосі руху та контрастах, вони пронизують дійсність цього твору в усіх аспектах. Автор збирає команди різносторонніх героїв, які завжди перебувають у динаміці. Головними персонажами історій є гобіти, які вирушають у путь. Нонсенс. Адже у всесвіті Толкіна цю расу можна охарактеризувати як домосідів, їх цілком та повністю влаштовує життя у своєму поселенні, а вихід за межі Ширу – явище зовсім непоширене. Фродо та Більбо видались дещо іншими: як би скептично вони не замислювались про ці пригоди спочатку, потім це стане чи не найважливішою справою їхнього життя. Такий собі (переосмислений на художній лад) концепт руйнування комфортної бульбашки. І їхня відданість цьому ділу також вражає – вони дійшли до кінця, якими б важкими не були випробування, попри всі зради та втрати.
Ще одна ознака, яка вирізняє цих персонажів з-поміж інших – вони не знають. Як я вище зазначила, гобіти вкорінені у свої домівки, тому життя та діяльність інших земель їх не дуже цікавила. А потрапивши у різносторонні команди вони насичуються як динамічними подіями, так і знаннями. Більбо тривалий час провів із гномами, навіть мав змогу рятувати їх, тому ми разом із персонажем дізнаємося безліч інформації про світоустрій.
Аналогійна ситуація з Фродо. Він також опинився серед незнайомців, але цього разу вони були різних рас: ельфи, гноми, люди і, звичайно, гобіти. І саме тут ми бачимо колосальну роботу, яку автор осилив, адже ці взаємодії впливають як на світ Середзем’я, так і на самих персонажів. Толкін показав, якою є справжня дружба, зробив ворогів найкращими приятелями. Він роз’єднав команду, аби зобразити кожного персонажа з їхньої найкращої сторони, дати кожному окремі випробування і творити їхню історію як членів Братства, так і окремих героїв.
Зовсім не дивно, що провідником для Більбо та Фродо буде саме Гендальф. Він як старець, який вміщує в собі знання всього світу. Цей персонаж надзвичайно колоритний, адже він схожий на маятник, який наставляв персонажів на правильну дорогу, давав їм поради та спонукав до дій, але завжди залишав вибір. Іноді з’являлося враження, що він всюди і ніде одночасно, цей герой уособлював у собі цю динаміку, яка в інших виражалась подорожжю.
Розповідаючи історію Персня, не можна не згадати світоустрій. У певних моментах здається, що це фентезійне відображення нашого світу в іншій реальності. Автор надзвичайно постарався втілити все до деталей: громіздка історія, яку можна вивчати у школі паралельно до звичайних уроків; масштабний світ, який за своєю протяжністю іноді порівнюють із територією Європи; безліч персонажів та їхні захопливі сюжетні лінії, які плутають читача, недозволяючи обрати лише одного улюбленця. Можливо буде замало життя, аби осягнути всі дрібниці, які Дж. Толкін втілив у цьому світі.
Підсумовуючи цю мізерну частину своїх думок, хочу дати відповідь на основне питання. Ми тягнемося до цієї історії як сонях до сонця, адже така наша сутність – ми хочемо чудасії. Нам полюбилися казки і міфи, яких не затьмарить жоден науковий факт. Ми екологійно переживаємо надзвичайні пригоди, які важко втілити у реальному житті; ми перебираємо на себе досвід інших персонажів, посідаючи трон та помираючи в погоні за метою; ми стаємо свідками творення нової епохи та перемоги добра над злом. І це все завдяки одній історії, яка вкрала для себе цілий всесвіт. Таким вже є той гобіт із Перснем.