Мій останній континент

роман «Мій останній континент» — це симфонія тиші та холоду, де кожна нота, кожен кришталевий відблиск на снігу має свій глибокий сенс. Це сага про те, як знайти тепло в найхолоднішому куточку світу і як розтопити крижану броню на власному серці. Антарктида тут живий персонаж, що вимагає поваги і відкриває таємниці лише тим, хто готовий. Дебі ховається від життя, віддаючи перевагу спілкуванню з пінгвінами. Джон схожий на корабель-криголам, що пробиває шлях крізь внутрішні бар'єри. Їхня історія кохання повільне обережне наближення. Реймонд розгортає їхню розповідь у двох часових площинах, створюючи ефект крижаного дзеркала, в якому минуле відбивається в сьогоденні, показуючи, як іноді для того, щоб рухатися вперед, потрібно повернутися назад. Реймонд змальовує Антарктиду передаючи не лише її візуальну красу, але й емоційну порожнечу, яка може поглинути людину. Це місце, де зовнішній холод відповідає внутрішньому, і лише щире кохання може розтопити цю стіну. Антарктида це символ внутрішньої ізоляції та емоційного заціпеніння, в якому опиняються герої. Реймонд використовує образ птахів, які, незважаючи на суворі умови, завжди повертаються додому, щоб знайти свою пару. Вони стають мовчазними свідками історії кохання, даруючи героям надію. «Мій останній континент» — це душевна експедиція, відкриття власного серця.