Спершу мені здалося, що я читаю детектив. Адже головна героїня прагне за малюнками дитини розгледіти вбивство. Пізніше я стала усвідомлювати, що тут не обійшлося без містики і без спілкування з духами. Насправді розвʼязка є неочікуваною і чудово підійшла б під екранізацію в стилі «Секретних матеріалів». Додам, що загадковості додають чорно-білі ілюстрації, яких чимало на сторінках. Складається враження, що ці малюнки зараз оживуть і розкажуть уже мені, читачці, якусь страшну історію. 
Насправді роман читається легко і швидко, ви проковтнете його за декілька днів. Трішечки не вистачає пафосності, притаманної Кінгові, чи більшої кількості чорних барв у стилі готики. Однак на тверду четвірку потягне. 
Єдине, що мене здивувало: як це няня не змогла одразу визначити стать дитини. Хіба вона її не одягала, не водила в туалет?