Влітку 2024 року Львів сколихнула трагічна звістка про вбивство політикині, мовознавиці Ірини Фаріон. Настанови Ірини Дмитрівни про важливість та значення української мови, культури для творення української нації, нашої національної ідентичності назавжди залишаться в серцях і душах мільйонів українців. Світла, Вічна пам`ять....
Я ж публікую огляд книги Фаріон І.Д. «Мовна норма: знищення, пошук, віднова» Івано –Франківськ: Місто –НВ 2013 – 332 с., тому що ця книга вплинула на формування мого світогляду, «мова має значення», бо «за українську мову досі вбивають»..

Правильно говорити – мистецтво!
Правильно говорити це – справжнє мистецтво!. Незаперечність такої істини доводить українська науковиця, мовознавиця, політикиня Ірина Дмитрівна Фаріон на сторінках монографії «Мовна норма: знищення, пошук, віднова». Ідея книги зародилась у стінах Львівської обласної ради, де пані Ірина працювала із 2006 року і «опинилась в епіцентрі реального мовлення, але нереальної мовної норми. Депутатство у Верховній Раді від 2012 року і широке спілкування з урядовцями та політиками спонукало мене втретє перевидати цю монографію» - зазначає шановна авторка у передмові.
Вже в заголовку книги окреслено, що основним її завданням є віднова та пошук знищеної власне української мовної норми, адже впродовж десятиліть окупаційна радянська влада прагнула зруйнувати самі підвалини української національної самосвідомости та сутности і знищити українську націю шляхом знищення мови, бо без мови народу не існує, а отже, не існує держави – Незалежної, Вільної, Самобутньої, а головне – Соборної і сильної, -спроможної миттєво дати гідну відсіч ворогові – загарбникові.
Визначальною особливістю цієї, талановито написаної, мовознавчої розвідки є простота сприйняття надзвичайно фахового наукового тексту. На берегах (полях) книги розміщено цікаві вислови мовознавців, письменників, веселі бувальщини та філологічні анекдоти, що сприяють читачеві у розумінні тексту, збуджують цікавість, спонукають до осмислення прочитаного.
Як на мене, книга написана з просвітницькою метою, позаяк читач щораз навчається не лише культури правильного мовлення, але й позбавляється отих мовних покручів, котрі так часто чуємо на телебаченні, читаємо в ЗМІ та у науковій літературі. Найгірше те, що у нашому повсякденному мовленні навіть не звертаємо уваги! на помилки.
Авторка переконливо доводить, що з радянської доби і до сьогодні! відбувається навмисне спотворення української мовної норми з метою уподібнення до російської. Кожна теза наукового дослідження ґрунтується на висновках талановитих вчених – мовознавців, С. Карванського, Ю. Шевельова та багатьох інших, котрих стратив людиноненависницький сталінський режим, як «буржуазних націоналістів», що поклали своє життя на вівтар відродження українського народу.
До кожного з п’яти розділів книги подано багатющі списки рекомендованої літератури, що дає змогу продовжити власні мовознавчі та філологічні пошуки. Висновки, щодо цілеспрямованої зміни мовної норми більшовицьким режимом, Ірина Фаріон підтверджує низкою філологічних архівних документів та фактів, що донедавна були недоступними для читацької громадськості. Такі зміни відбуваються як на позамовному, так і на внутрішньомовному (граматичному, лексико – семантичному) рівнях.
Монографія стане коштовним скарбом для викладачів, студентів, філологів, науковців – дослідників та кожного небайдужого українця, що дбає про чистоту, правильність, красу власного мовлення.
Позаяк книга призначена для публічних людей, то «більшість практичного матеріялу почерпнуто з усного та писемного мовлення українських посадовців». До того ж авторка уклала «Зразки помилок», що, на жаль, є звичними в публічному мовленні українських достойників.