Моя темна Ванесса

Це пронизливий крик, який суспільство довго приймало за ніжний шепіт про заборонене кохання. Книга є безжальним, але надзвичайно важливим свідченням про те, як спогади можуть стати в’язницею, а істина — найважчим тягарем. У цій історії дві Ванесси дивляться одна на одну крізь дзеркало часу. Одна — п’ятнадцятирічна, що живе в полоні ілюзії «унікальних» стосунків зі своїм учителем, інша — тридцятидворічна, що намагається розкопати руїни свого минулого, коли дізнається про інших жертв. Роман майстерно показує, як Джейкоб Стрейн — хижак у масці наставника — створює архітектуру обману, де кожне його слово є отрутою, що здається медом. Найбільша сила книги — її сміливість зануритися в найскладніші психологічні механізми. Авторка не просто описує аб’юз, а показує його як повільну, невідворотну перебудову реальності. Читач змушений пройти разом із Ванессою її болісний шлях від «це було кохання» до «це було насильство». Це нелінійний, заплутаний лабіринт, де межі між добровільністю та примусом стерті, і лише в кінці можна побачити повну картину. «Моя темна Ванесса» — це твір, що дає голос жертвам, які самі довго не усвідомлювали своєї травми. Це не лише історія про зловживання, а й про боротьбу за право на власну пам'ять та ідентичність.