Моє диво з романом «Диво»

Я вирішила написати відгук на роман, який я читала дуже давно, але він сподобався і більш-менш запам’ятався. Зараз мені 51 рік, а читала я «Диво» в школі, коли нам задали на вибір прочитати його чи «Роксолану», а в бібліотеці біля мого дому всі екземпляри «Роксолани» вже забрали.

Перед написанням я почала читати стислий переказ, щоб освіжити роман в пам’яті. І з подивом побачила, що крім двох ліній, пов’язаних з Київською Руссю, – художника Сивоока та Ярослава Мудрого, – є ще дві лінії про науковців ХХ століття: батька й сина на прізвище Отава. Навіть подумала, що у виданні, яке я читала, ці лінії були повністю вирізані. Але потім зустріла ім’я та прізвище «Адальберт Шнурре», яке точно було мені знайоме. Так само як професор Паливода, що згадувався в іншому описі роману.  

Я ввела в Гугл запит «загребельний диво видання з вирізаною лінією отави». Ось фрагмент відповіді нейромережі Gemini.

Причини цензури: Найбільше цензорів непокоїла лінія професора Отави, яка зображувала тогочасну радянську дійсність, конфлікти в науковому середовищі та роздуми про «безмежний цвинтар» замість світлого майбутнього, що йшло врозріз з ідеологією.

Видання та зміни: Загребельного змушували скорочувати та переробляти роман, щоб зменшити роль Отави на користь історичного сюжету про собор.

Мабуть, я читала видання з такими змінами. Але все одно дивно, що ця лінія повністю стерлася з пам’яті.

«Диво» – не тільки історичний роман, а й пригодницький. А ще це роман-дорослішання: ми спостерігаємо як Сивоок перетворюється з хлопчика на чоловіка і розвивається як художник. Ще одна цікавинка: внутрішній конфлікт Ярослава як нащадка княжого роду, що йде по головах до влади в Києві і стає Ярославом Мудрим, і як чоловіка, що кохає жінку – але князю не можна просто так взяти й одружитись із коханою.

Також це роман про те, як створювалася Софія Київська. Я б не назвала цей собор головним героєм, як це зробив автор іншого відгука, - але це вісь, навколо якої крутяться всі сюжетні лінії роману та головні герої цих ліній.

Про лінії Гордія та Бориса Отави не буду нічого писати з причин, що описала на початку. Шукайте повну версію роману. І вам буде цікаво її читати, незважаючи на те, що роман написаний в СРСР у шістдесяті роки ХХ століття, і це вплинуло на його стиль.