Мужній Василько

Новела «Ялинка» вивчалася у школі. Запамʼяталася мені не стільки створеною Коцюбинським різдвяною атмосферою, скільки хепі-ендом, що було рідкістю для письменників 19 - початку 20 століть. Згадується чомусь «Федько-халамидник» Винниченка чи «Морозенко» Панаса Мирного. І навіщо псувати малим дітям психіку творами, де діти помирають? Я тоді дуже не любила читати українську літературу, бо в кожному творі смерть. Добре, що Коцюбинським таки вирішив змінити традицію. Спершу здається, що дванадцятирічний Василько чи замерзне в лісі із ялинкою, чи його зʼїдять вовки. Але, на щастя, хлопчик зміг знайти дорогу до своїх, ялинку буде доставлено панові. Тож ці нещасні три карбованці батько Яким зможе використати на чоботи дружині Олені та на інші потреби. Шкода лише дерева, яке було зрубано і продано панам. Але людське життя є дорожчим. 
Укотре переконалася, наскільки глибоким і тонким є стиль Коцюбинського. Читати його набагато легше від Винниченка, й немає тої важкості, хоча соціальні проблеми так само на першому плані.