«Михайло Драй-Хмара» (Митці на прицілі): Зіткнення кришталевої поезії та кривавого терору

Сергій Гальченко у серії «Митці на прицілі» не просто публікує архіви НКВС. Він робить геніальний композиційний хід: ставить поруч протоколи допитів і вибрані вірші самого Драй-Хмари. І саме цей стик двох абсолютно різних світів б'є по нервах найсильніше. Це судово-медична експертиза сталінського терору, де головним свідком виступає саме текст.
Драй-Хмара був феноменом - професор, поліглот, який знав 19 мов і перекладав європейську класику в оригіналі. Гальченко показує цей абсурдний конфлікт: для неосвіченої репресивної машини знання стількох мов автоматично дорівнювало «міжнародному шпигунству». Його вбили не за конкретний вчинок, а за масштаб особистості, який система просто не могла перетравити.
Емоції виникають від сухого цитування протоколів. Ви бачите, як Драй-Хмара спочатку намагається логічно захищатися, апелює до закону, не розуміючи, що закону більше не існує. Читати ці стенограми фізично важко, бо це хроніка того, як людину заганяють у глухий кут, де не діє ні презумпція невинуватості, ні елементарна логіка.
А далі ви перегортаєте сторінку з кострубатими, безграмотними доносами слідчих  і починаються вірші Драй-Хмари. Це просто естетичний шок. Чистий, кристальний український неокласицизм. Його поезія - це архітектурно досконалі конструкції, філігранна ритміка, глибокі філософські образи та бездоганне володіння формою сонета. Той самий легендарний сонет «Лебеді», який слідчі підшили до справи як доказ «контрреволюційної організації», читається тут зовсім інакше. Поки кати намагалися зламати його фізично, він подумки жив у світі високого європейського мистецтва. Наявність його поезії у цій книжці доводить головне: система змогла вбити людину, але виявилася абсолютно безсилою перед її генієм. Ці вірші - демонстрація тотальної інтелектуальної і духовної переваги жертви над катом.

Це двошарова книга. З одного боку - брудна, токсична машина смерті. З іншого - недосяжна чистота українського слова. Вона показує, що справжнє мистецтво неможливо розстріляти.