На дні

«Хрест» - це шоста частина голвейського циклу Кена Бруена. Якщо після прочитання попередніх книг вам здавалося, що Джек Тейлор і його місто вже досягли абсолютного дна, Бруен доводить, що під цим дном є ще один, значно темніший і кривавіший рівень.
Сама назва роману працює на кількох рівнях: це і фізичне знаряддя тортур, і тягар провини, який людина змушена нести до кінця своїх днів, і стан абсолютної злості на світ. Це найтемніший текст у серії, де насильство набуває майже біблійних масштабів.

Кримінальна зав'язка шокує навіть за мірками жорстокого світу Бруена: у сучасному Голвеї знаходять розіп'ятого молодого хлопця. Пізніше його сестру живцем спалюють у машині. Це вже не розборки наркокартелів і не інституційні гріхи церкви, як у попередніх книгах. Це чистий, театралізований і безжальний садизм.
Бруен показує, як швидко європейське, нібито цивілізоване місто епохи «Кельтського тигра» може скотитися до середньовічної дикості. Злочини тут втрачають будь-який раціональний мотив; вони стають актами абсолютного хаосу, проти яких офіційна поліція - Гарда - виявляється повністю паралізованою. Правоохоронці не можуть усвідомити психологію психопатичної родини, що стоїть за цими вбивствами, бо їхні протоколи не розраховані на зіткнення зі справжнім, немотивованим злом.

Коли Рідж просить Джека допомогти з розслідуванням розп'яття, бо розкриття такої справи - її єдиний шанс пробити скляну стелю дискримінації в Гарді, стирається остання межа між законом і помстою.
Джек розуміє, що офіційне правосуддя - це ілюзія. Монстрів, які розпинають дітей і спалюють жінок, неможливо виправити судовими засіданнями чи тюремними термінами. Бруен підштовхує свого героя до фатального рішення: якщо поліція безсила, хтось має взяти на себе брудну роботу санітара. Розслідування перетворюється на методичне полювання, де Джек готовий переступити через будь-які моральні та юридичні норми, щоб фізично стерти вбивць із лиця землі. То чи зробить він це ?