На дні

«Хрест» - це вже шоста книга Бруена з голвейського циклу. І якщо після минулих частин вам здавалося, що Джек Тейлор і його місто вже остаточно пробили дно, автор наочно показує: під цим дном є ще один рівень, значно темніший і в рази кривавіший.

Назва тут капець промовиста. Це і реальне знаряддя тортур (так, буквально), і тягар провини, який доводиться тягнути все життя, і просто стан якоїсь концентрованої люті на весь світ. Як на мене, це найчорніший текст у всій серії, де жорстокість просто зашкалює.
Сама зав'язка виносить мозок навіть за мірками похмурого світу Бруена. Уявіть: у сучасному Голвеї знаходять розіп'ятого молодого хлопця. А згодом його сестру живцем спалюють у машині. Це вам не розбірки якихось наркокартелів чи старі грішки церкви, про які ми читали раніше. Це чистий, хворий і показушний садизм.
Бруен дуже круто показує, як європейське, нібито цивілізоване місто може в один момент звалитися в середньовічну дикість. У цих злочинах просто немає логіки чи раціонального мотиву. Це абсолютний хаос, і офіційна поліція - Гарда - виявляється до нього тотально не готовою. Копи завмерли. Вони взагалі не розуміють психологію психопатів, що за цим стоять, бо в їхніх інструкціях не написано, що робити з таким чистим, немотивованим злом.
Коли Рідж просить Джека допомогти зі справою про розп'яття, бо для неї це чи не єдиний шанс пробити скляну стелю в патріархальній Гарді, остання межа між законом і банальною помстою стирається.
Джек остаточно розуміє: офіційне правосуддя тут нічим не допоможе. Монстрів, які розпинають дітей і палять жінок, не виправиш судами чи тюремними строками. Бруен заганяє свого героя в кут і змушує прийняти фатальне рішення: якщо копи безсилі, хтось має стати санітаром лісу і зробити брудну роботу. Розслідування перетворюється на методичне полювання. Джек реально готовий забити на всі закони й мораль, аби фізично стерти цих виродків з лиця землі. Питання лише в тому, чи зможе він переступити те, що хащав все життя - закон?