Нагороди знеохочують

Альфі Кон зробив такий підзаголовок своєї монографії: «Вади системи мотивації». Що він мав на увазі? Насамперед він критикує популярну на Заході концепцію біхевіоризму, відповідно до якої певний стимул викликає певну реакцію, тобто якщо використовувати як стимул до праці винагороду, то вона призведе до зростання результативності праці. На думку психолога, на практиці це не діє. Винагороди є річчю непоганою, але не завжди дієвою, вони насправді часто демотивують, адже виконувати цю діяльність без винагороди, за власним бажанням, людина, швидше за все, не буде. Винагородою може бути премія. Однак її часто видають людині, яка більш віддана керівництву, ніж найкраще працює. Винагороди вбивають колективізм та співпрацю між колегами, адже кожен стає індивідуалістом у битві за нагороду. Винагороди вбивають креативність, адже люди, які працюють заради винагороди, прагнуть якнайшвидше виконати просту механічну роботу, часто зробити її неякісно, аби пошвидше, тому для виконання надскладних завдань і творчої роботи метод стимулювання є недієвим. 
Подібні гучні цитати, підкріплені посиланням на інших науковців, пронизують усю книгу. Автор у кожному розділі підкреслює вади біхевіоризму та його недієвість у сфері управління, освіти, на виробництві тощо. Міркування автора є цікавими, але, як на мене, він часто повторюється, тому обсяг книги є значно завищеним, - ста сторінок цілком вистачило б (у книзі майже 400). Однак із твердженнями Альфі Кона важко не погодитися, тому я залюбки використала його під час написання дипломної роботи з менеджменту. Власне, саме менеджерам ця книга має припасти до душі.