Наші хлопці проти хитрих морських вовків

Після першої частини можна було б подумати, що Гнат Дорошенко просто осяде десь і буде спокійно готуватися до нових битв, але Марущак прагнеі іншого. «Крилатий лев» - це взагалі інший вайб.  Автор бере і вливає в цю суто козацько-чумацьку історію справжній європейський пригодницький колорит. Гнат рятує з турецького полону Орнеллу - юну венеціанку. І все, прощавай спокійне життя. Бо за дівчиною починає полювати піратський капітан на своєму судні. 
Стосовно фентезі: у «Крилатому леві» Марущак робить дуже грамотну штуку -  він не вивалює на тебе знічев'я якусь абсолютно нову магію, а круто прокачує те, що вже є, але в кардинально інших умовах. Якщо в першій книзі Гнат тільки вчився своєму характерництву, отому самому «зору яструба», і тестував його переважно в степах чи під час штурму наземних фортець, то тут правила гри різко міняються. Події переносяться на воду - Чорне море, підготовка до битви за Акерман, пірати, постійні погоні. І отут його містична здатність виходити за межі тіла і сканувати простір з висоти пташиного польоту розкривається зовсім інакше. Погодьтеся, одне діло - роздивлятися статичну фортецю згори, і зовсім інше - вистежувати у відкритому морі піратський корабель капітана Антоніо, який маневрує і намагається викрасти Орнеллу. Цей магічний «безпілотник» стає головним тактичним козирем Гната в морських розбірках.
До того ж, фентезі тут круто грає на культурному контрасті. З одного боку маємо прагматичних європейських морських вовків, які мислять виключно категоріями гармат, вітрил, абордажу і грошового викупу. А з іншого - нашого хлопця, який юзає прадавню степову містику і козацькі магічні практики там, де ворог цього фізично не може очікувати. Коли оця наша характерницька езотерика жорстко стикається з класичним піратським екшеном - це читається максимально свіжо.
Сам «Крилатий лев» виступає тут більше як історичний символ Венеції, куди поступово затягує сюжет, а не як буквальний магічний монстр. Але загальна атмосфера «прихованого шару історії» нікуди не зникає. Автор класно тримає баланс: магія не вирішує всіх проблем за помахом чарівної палички. Гнату все одно доводиться махати шаблею, ризикувати головою і включати мізки. Містика дає йому крутий інструмент, але виживати і рятувати дівчину він має сам.
Це таке дуже правильне, приземлене історичне фентезі, яке не ламає історичну достовірність епохи, а просто робить її значно драйвовішою.

Коротше, читається на одному диханні. Немає оцих довгих нудних лекцій чи розжовування дат, якими часто грішать історичні романи. Усе зашито прямо в екшен, діалоги, погоні та абордажі. Наші хлопці проти хитрих морських вовків - класика, яка завжди працює і відмінно тримає в напрузі.