Не той сильний, хто має силу, а той, хто знає, коли її не застосовувати.

Роман про Богуслава Голоту одразу заявляє амбіцію поєднати історичний детектив із майже містичним напруженням. Київ 1768 року. Київ не просто декорація , а повноцінний учасник подій, місто в якому зовнішній спокій швидко розсипається під тиском страху , чуток і насильства.  
Сюжет будується навколо повернення Голоти до Києва разом зі Сташкою Басаврейк і подальшого розслідування серії пожеж і вбивств. Стартова точка доволі класична для жанру, але текст намагається розширити її через напівмістичну інтерпритацію прдій , притання «це людина чи щось інше?» стає не просто інтригою, а способом утримання напруги.  Найкраще історія працює саме в атмосфері відчуття тривоги, невизначеності і колективного страху, перед невідомим передано переконливо. Історичне тло додає глибини, деталі побуту, настрої міста, соціальні напруження усе це формує щільне середовище в якому злочини виглядають логічним продовженням хаосу.  
Водночас інтрига не завжди витримує заданий рівень. Якщо на початку таємниця справді тримає то з розвитком сюжету зʼявляється відчуття , передбачуваності окремих ходів. Баланс між детективною логікою і містикою місцями хиткий , історія ніби вагається який саме тон обрати і через це фінал на напруга частково розмивається.  
Голота як персонаж функціонує передусім як врівноважений центр історії , людина яка намагається пояснити незрозумілість. Це працює як контраст до загальної істерії, але його внутрішній конфлікт розкритий стримано.
Станка ж радше доповнює сюжет, ніж формує його.  У підсумку це атмосферний історичний детектив із елементами містики, який виграє завдяки середовищу і настрою більше ніж за рахунок складності тої самої таємниці. Книга зацікавить тих, хто цінує історичний колорит і поступове нагнітання тривоги, але може здатися менш переконливим для читачів, які очікують чітко вибудованої детективної гри до останньої сторінки.