Нещодавно мені довелося почитати книгу Олександра Ірванця "Харків 1938", це альтернативна історія, у якій письменник ділиться своїм баченням щодо ситуації в Україні через 20 років, якби їй вдалося б вистояти у визвольній боротьбі проти червоної навали у 1918р. Не буду заглиблюватися у історію від пана Ірванця, але у ній письменник закцентував увагу на тому, що Україна ще у 30-х роках минулого століття мала б свого нобелівського лавреата з літератури - Ольгу Кобилянську. Зрештою, не помилюся якщо висвітлю свою думку, що Україна могла б мати і не одного нобелівського лавреата, якби совєти не знищували українську культуру. Тому ознайомитися краще із творчістю письменниці, було важливим рішенням, бо востаннє твори авторки читалися мною ще у школі.

В основі твору "Земля" - алюзія на біблійний мотив про Каїна та Авеля, найперше гріховне вбивство в історії людства. Події відбуваються на Буковині на зламі XIX та XX століть, в центрі роману - родина селян. Саме крізь трагедію братовбивства письменниця намагалася глибше пізнати і осягнути душу людини.

Також Ольга Кобилянська намагалася донести не лише розуміння сакрального значення землі в житті не лише селянина, а й кожної людини зокрема. Окрім цього письменниця розкрила тему жадоби землі, яка неодмінно закінчується трагедією та проблему одвічного конфлікту батьків та дітей. От шкода лише, що надто пізно приходить мудрість до батьків, які лише після трагедії у всьому визнають власну вину.

Це глибокий твір, який переповнений не лише біблійних мотивів, а й символізмів, треба лише вміти їх відгадати. Найчастіше символи виступають фатальними знаками, які передбачають насування біди, а в кульмінації твору вони ще більш частішають.

На мою думку, вдаючись до символічних деталей, письменниця розкриває найголовнішу думку твору, те що земля слугує не лише порятунком, а й прокляттям для людини.

Надзвичайна майстерність письменниці, яка дійсно гідна найвищої літературної премії. Шкода, бо Нобелівську премію не вручають посмертно.