Петер Каменцінд. Під колесами

Петер тікає з маленького села до університету, до міст, до жінок, до мистецтва — і повертається не тому, що знайшов, а тому, що втомився шукати. «Петер Каменцінд» — не про події, а про поступове розшарування внутрішньої тканини. Петер п'є, блукає, пробує жити — але за кожною сценою стоїть відчуття, що його життя — це щось, чого він не міг втримати в руках. «Під колесами» — жорсткіша і точніша повість. Гессе тут ближчий до соціального експерименту, але його цікавить не суспільство як система, а окрема дитина, що потрапляє у нього, як у жорна. Ханс здібний, слухняний, "перспективний". Саме такий, кого система освіти обирає на роль «обіцяючого майбутнє». Але Гессе майже беземоційно показує, як ця ж система вбиває в ньому живе. Спільне у цих повістях — тиха трагедія знеособлення. Петер, що розчиняється в мандрівках і втомі; Ханс, що зникає під тиском шкільної машини.