Поезія Помаранчевої революції

Листопад 2004 року для багатьох українців є важливим. Насамперед з політичної сторони. Це був місяць змін та свободи, першого Майдану - Помаранчевої революції. Юра Малихін, молодий поет з Житомира, тоді ще був студентом історичного факультету педуніверситету, проте вже мав не одну збірку поезій. Натхненний революцією, він пише цю книжечку, всі вірші в якій поєднані духом свободи, вірою у зміни на краще, у революцію. У вступі він про це й говорить. 
Деякі поезії, як, наприклад, «Нас поєднала Вкраїна», були і в інших його збірках. Та це не так важливо, адже тематично всі рядки присвячені Україні. 
Із падолисту в листопад - всього півкроку. Це початок першої поезії. Її було написано в листопаді 2004 року. Автор закликає народ прокинутися, гризти товстющі грати брехні, зібратися нарешті в одне ціле й перемогти. Окрема поезія присвячена народному віче на Співочому полі, саме тут сіють майбутнє. У віршах присутній опис подорожі з Житомира до Києва на Майдан, щоб довести, що ми не бидло і не козли. Юрій Володимирович оспівує свободу, критикує владу. 
Знаходимо у збірці й аполітичні поезії про самотність. Він називає себе одинаком, що відбився від зграї. Визнає, що настав час розкидати каміння, однак не знає, хто його буде збирати. 
Поезія, що змушує замислитися над теперішнім і минулим. Громадянська і політична лірика. Як я люблю. Дуже шаную цього автора, особисто з ним знайома (разом училися та майже рік працювали разом), хочеться більше його збірок, щоб читати і думати. Це в наш час є вкрай важливим.