Полліанна – як ліки!

Мене дуже вразила книга Елеонор Портер " Полліанна".Як відгук на цю прочитану книгу, я написала вірш
« Полліанна – як ліки! »
У штаті Вермонт, близ Білдінгсвіль містечка,
В червневий день в містечку Гарінгтон…
Місс Поллі зустрічала несердечно
Сирітку. Бо померли Дженні й Джон.
Сестричка Дженні доньку народила
І одружилась всупереч батькам…
Зате дитя своє нагородила
Зв’язавши імена сестер одним ім’ям.
Дівча – сирітку звали Полліанна!
Така маленька, гарна і чудна,
Волосся світле й сукня бавовняна…
Але на світі є така - одна!
ЇЇ дитинство не назвеш щасливим,
Але вона не вміє сумувать.
Бо батько вчив її житейські бурі й зливи
Бадьоро, з честю, стійко зустрічать!
Навчив він Полліанну В РАДІСТЬ грати:
Коли біда приходить на поріг,
Знайти хоч іскру щастя й роздмухати!
Обрать єдину - з тисячі доріг.
Від гри цієї світ стає добрішим!
Місс Поллі, місіс Пейсон, Джиммі Бін,
І містер Пендлтон, хлопча усиновивши,
Збагнув – ЖИТТЯ – ЦІННІШЕ ВІД КАРТИН!
Не може Полліанна почекати,
Коли у когось безліч є проблем,
Безстрашно всім спішить допомагати!
Сприймає біль чужий, як власний щем!
І всі в містечку з нею подружились!
Навчившись В РАДІСТЬ грати на льоту,
Гординю й черствість розтопила щирість!
Безпосередність й віра в доброту!!!
Коли вона травмована лежала,
Не вірячи, що зможе вже ходить,
В маєток друзі йшли і приїжджали
«Промінчик Сонця» свій підбадьорить!!!
І тітка Поллі, спершу непривітна,
Племінниці одужання бажала!
І лікарів до хворої малої
Не раз і не одного викликала!!!
Знайшовся лікар, той , що допоможе!
( Любов людини здатна на дива…)
І Полліанна знов ходити зможе,
Всі знов почують РАДОСТІ слова!!!
Між нами й досі люди є безликі
І що б таким я нині побажав?
Приймати Полліанну, наче ліки!
Щоб світ навколо щасливішим став!!!