Прокляття справжнього кохання

Складно не відзначити бездоганне оформлення книги.  особливо кольоровий зріз сторінок із ніжним візерунком на зеленому тлі. відчуття, ніби тримаєш у руках справжню коштовність із магічного світу. І хоч оформлення обіцяє казку, вміст, на жаль, не зовсім відповідає цьому враженню. «Прокляття справжнього кохання» — завершальна частина трилогії, яка починалася напрочуд яскраво. Перші дві книги захоплювали атмосферою чарівного фаталізму, розкішними баладами про кохання, зраду та вибір. Проте фінальний акорд радше залишає по собі легкий присмак незавершеності. Сюжетна канва розгортається навколо втрати пам’яті та любовного трикутника — доволі традиційного для підліткового фентезі мотиву. Та якщо в перших частинах серії навіть знайомі шаблони подавалися свіжо й оригінально, то тут історія здається вторинною. Початок роману розтягується без особливої динаміки, а коли сюжет, нарешті, набирає обертів, усе відбувається поспіхом. Джекс — один із найяскравіших образів усієї трилогії — з’являється рідко й ніби губиться. Натомість чимало сторінок присвячено Принцові Аполлону, чий образ, попри обсяг уваги, лишається досить поверхневим. Деякі вторинні сюжетні лінії так і не отримують належного завершення. Це не означає, що книга провальна — зовсім ні. Та очікування від фіналу були вищими.