Реальна кров

«Мітфордські вбивства» Джессіки Фелловз - це витончена пастка для тих, хто очікує отримати типовий, стерильний класичний детектив під чашечку англійського чаю. Маючи за плечима бекграунд роботи над світом «Абатства Даунтон», адже авторка є племінницею творця серіалу, Фелловз бере розкішні декорації британської аристократії 1920-х років, але свідомо загортає в цей оксамит абсолютно реальний, брутальний і досі нерозкритий злочин.

Цікаво, що в книги є реальний прототип. В основі реальне вбивство Флоренс Найтінгейл Шор - військової медсестри, героїні Першої світової, яку жорстоко забили до смерті просто у вагоні поїзда серед білого дня. Це не елегантна гра в дедукцію. Це брутальний акт насильства в замкненому публічному просторі, який розбиває вщент ілюзію безпеки повоєнної Англії. Авторка жорстко констатує: поки еліта п'є шампанське і танцює фокстрот, на сусідній колії комусь буквально розвалюють череп.
Головний нерв оповіді тримається не на яскравій аристократці Ненсі Мітфорд, а на Луїзі Кеннон - дівчині з лондонського соціального дна, яка буквально вигризає собі шанс на нормальне життя. Луїза тікає від тотальних злиднів і кримінального дядька-садиста, влаштовуючись служницею-нянькою до маєтку Мітфордів.
І тут Фелловз блискуче препарує класовий розлом. Для юної, пихатої та бунтарської Ненсі Мітфорд розслідування вбивства - це адреналінова гра, спосіб полоскотати нерви та втекти від золотої клітки власної родини. Вона грається в детектива. А от для Луїзи це щоденна ходьба по мінному полю. Їй доводиться постійно брехати, приховувати своє минуле і маневрувати, бо вона знає: один невірний крок, один косий погляд поліції  і її просто викинуть назад у трущоби. Її страх не кіношний, він тваринний і соціально зумовлений.
Третій кут цієї історії - Гай Салліван, молодий залізничний поліцейський. Через нього авторка показує, як працює державна правоохоронна машина, точніше, як вона буксує. У той час як елітний Скотленд-Ярд застряг у власній пихатості, сексизмі та небажанні визнавати помилки чи прислухатися до «нижчих» чинів, Салліван змушений боротися не лише зі злочинцем, а й із бюрократичною гниллю власної системи. Водночас усе це відбувається на тлі суспільства, яке відчайдушно намагається забути м'ясорубку Першої світової війни, але ця травма все одно отруює повітря. Але питання: хто вбив залишається відкритим і чи дасть на нього відповідь авторка ?