Таке життя і така реальнсть

Збірка, яка перед нами - література звісно, але не в тому звичному хрестоматійному варіанті, до якого ми звикли. Я знайомий з деякими творами авторки, що увійшли до книжки і моє перше враження від них було доволі своєрідним. Мені це нагадало прямий телеефір. Пам’ятаєте канал 24 ТБ, здається, який показував події революції Гідності наживо, вів трансляцію з камер на майдані без жодного слова? Так і тут, тільки замість подій 2014 з якого все почалося, транслюють події буремного сьогодення. Звідси, доречі і назва, бо описане, хоч і варте уваги і його конче потрібно описувать, але побажати комусь жити в подібних реаліях язик не повертається (хіба, що нашим сусідам з півночі).

Вірші Віталії Грицак – це стан душі о третій ночі в підвалі під виття сирен, це розмови на холодних сходах під чергову нервову затяжку сигарети, це сльози прощання на пероні, бо може ми вже ніколи не побачимось знову, це гірка кава зранку після новин про чергову атаку Києва вночі. Вони мають своєрідний ритм і поетику. Я б назвав це ритмом сьогоднішнього покоління. Ми так і живемо в хаотичних проміжках між атаками шахедів, балістикою і проведеним часом з дітьми, їх посмішками попри все і милим пікніком у озера влітку. Але навіть в ідилічних картинах і образах життя помітний оцей сірий, нервовий, нажаль вже абсолютно звичний і побутовий біль.  

Ці вірші – це голос тих, хто подорослішав екстерном. І його необхідно вмикати тим, хто так і не встиг подорослішати. Бо скільки з нас сидить, втупившись в екрани смартфонів, де бездумно скролимо стрічку новин і так звикли, що вже перестаємо реагувати на повідомлення про черговий збір на дрони, фотографії розбитих міст і некрологи тих, хто був лише на пару років старший за сьогоднішніх випускників.
Це голос співрозмовника, знайомий кожному. Ми здатні його почути і дослухатися до нього. Це голос людини, яка просто сідає поруч і починає тобі розповідати історії із життя без довгих передмов і повчань. Це голос сутності, яка ділить з тобою підвіконня і темряву навпіл, чергової безсонної ночі.

А ще, ця поезія легалізує твоє право бути  розбитим, неідеальним, до смерті втомленим, але все ж ще живим. В тебе теж є історія, яка може стати віршем, який ти не хотів би написати, але таке життя і така реальність.