Рецензія-сага 11.0. Стати найкращим

Слухайте ж, о свідки великих звершень, бо повітря навколо нас починає тріщати від магічної напруги, а в самому серці чаклунської твердині спалахує вічне блакитне полум’я. Четвертий сувій нашого епосу - «Гаррі Поттер і Келих вогню» - це пісня про небезпечну славу, підступні випробування та вогонь, що гартує душі перед лицем справжнього відчаю.

Давні королівства магії об’єднуються для великого змагання, що не проводилося століттями. До замку прибувають величні гості на крилатих конях та залізних кораблях, аби виставити своїх чемпіонів. Келих вогню, цей суворий і неупереджений суддя, обирає найкращих. Та коли невидима рука вкидає до нього ім’я Гаррі Поттера, стає зрозуміло: хтось розпочав велику гру, де призом є не кубок, а життя юного героя. Юнакові, чиє серце ще не знало справжніх битв, доводиться вступити в турнір, що призначений для дорослих і загартованих майстрів.
Три великі подвиги чекають на героїв. Спершу - двобій із вогнедишними драконами, де лише швидкість і відчайдушна відвага рятують від спопеляючого подиху. Згодом - занурення в крижану безодню озера, де у полоні в русалок чекають ті, хто найдорожчий серцю. І нарешті - живий лабіринт, чиї стіни дихають мороком, а стежки змінюються, заманюючи мандрівників у пастку. Та найстрашніше чекає не в лабіринті, а за його межами.
Коли руки чемпіонів торкаються переможного трофея, він виявляється порталом у забуття. На занедбаному цвинтарі, під покровом ночі, відбувається прадавній кривавий ритуал. Найтемніша тінь минулого, той, чиє ім’я боялися вимовляти десятиліттями, нарешті здобуває плоть і кров. Більше немає таємниць і привидів - ворог повстав у всій своїй величі та люті. Смерть першого з друзів стає гірким нагадуванням: час дитячих казок скінчився.

Так згасає вогонь четвертого літопису, залишаючи нас на порозі великої війни.